Малослівна, містична і загадкова Галина Пагутяк.

В гостях у Муніципальної бібліотеки побувала знана українська письменниця, авторка книг для дорослих та дітей, містична і загадкова львів’янка Галина Пагутяк.

Про неї український літератор і віце- президент Асоціації українських письменників Юрій Винничук якось написав, що вона увійшла в літературу зовсім не тими дверима, що входили інші письменники радянської доби, їй вдалось обійтися без творів, яких вимагала епоха, але вона зуміла читачам подарувати твори, яких вимагала душа.

Начитавшись історій про Робін Гуда, Галина - підліток, як хуліганистий хлопчак, натягувала тятиву лука і запускала стріли у своїх подруг - близняток, поки не потрапила своїй сестрі в лоба. Захоплена героєм книги, вона у 8 класі написала п’єсу "Робін Гуд", яку зіграли на шкільній сцені з однолітками. А потім і "Снігову королеву".
Але найвагоміший вплив на чутливе дівчисько справляли неймовірні розповіді односельців, що були далекими від реальності. Вони так глибоко засіли у свідомості малої дитини, що вона і сьогодні змальовує у своїх творах міфічні картини, в які віриш, втрачаючи здоровий глузд і відриваючись від реальності та переносячись в інший вимір. Недарма Юрій Винничук про самобутню українську письменницю, Лауреатку Шевченківської премії з літератури 2010 року написав: «Вона влетіла в наші домівки через димар». Щось магічне є присутнім у кожному її творі. Вона глибоко і талановито змальовує предмет зацікавленості, місцину і епоху, до яких торкається її око, серце і розум. Хоча керується завжди інтуїцією.

На зустрічі письменниця із захопленням розповідала присутнім ліцеїстам про свою книгу «Мій Близький і Далекий Схід» та шумерську культуру: «В шумерській мові, як і давній українській, я вважаю, була жіноча мова, чоловіча і дитяча. В українській Ви її знаєте, вона зникає з часом, а в шумерській законсервувалася. Там по різному називалися навіть боги, не говорячи уже про предмети і різнокореневі слова. До речі, «Епос про Гільгамеша» - шумерського царя, який за літописом правив приблизно у проміжку між 3000 та 2500 роками до Різдва Христового, присвячений Більгамешу - так називали його шумери, а Гільгамешем зробили його аккадці. Вони були менш цивілізованими, ніж шумери, однак більш войовничі, тому зуміли не лише заволодіти шумерським світом, а й нав’язати шумерам свою мову. «Епос про Гільгамеша»- це одна з найстаріших літературних пам’яток світу. Вона написана шумерсько- аккадською мовою, хоча первісний варіант був шумерським. Хтось мені подарував навіть збережені шумерські гімни. Сьогодні в мене зібралась дома ціла бібліотека про знищену шумерську цивілізацію, яка мене дуже захоплює».

«Ми часто розмірковуємо над тим, як згубно впливає цивілізація на довкілля, погоджуючись з тим, що втрати неминучі. Значно рідше нас обходить негативний вплив суспільства на особистість: як воно ламає їй вдачу, ліпить з неї потрібну річ, привчаючи до думки, що бути товаром – почесно. Рано чи пізно це мало статись. Протестантизм був реакцією на всевладність інквізиції, звільнивши людину від прокляття нікчемності та приреченості, але для гідності – замало матеріальних статків. І досі людина не знає, для чого вона існує, куди йде. Ця невизначеність породжує для неї безліч варіантів і ще більше хибних думок, бо відомі лише ті. хто пройшли половину шляху й повернулись назад. Через оту невизначеність усе піддається сумніву. Адже, якщо ми дожили до сьогоднішнього дня, значить обрали вірний шлях…»
Витяг з книги Г. Пагутяк «Жорстокість існування».

Есеїстика та щоденникові записи Галини Пагутяк, які наповнюють дану книгу, відкривають читачу світ письменниці – філософа, що «ставить точний діагноз розвитку сучасного суспільства і, осмислюючи наболілі теми сьогодення, шукає шляхи порятунку людини від жорстокості і байдужості».

«Писар Східних Воріт Притулку» -письменниці прийшов уві сні. Так з’явився на світ цей містичний роман про абсолютний притулок для людини, з якого ніколи не виженуть і не виживуть. Роман написано в період, коли пані Галина працювала з біженцями. В книзі «Писар Східних Воріт Притулку» авторка розмірковує про місце, де можна людині віднайти абсолютний захист. Чи існує воно? «Писар Східних Воріт Притулку відчиняє кожному, хто потребує його, Писар Західних Воріт зачиняє двері за кожним, хто віднайшов у собі силу повернутись у світ людей», - пише авторка в анотації до своєї книги. Роман – утопію вважають формулою порятунку, метафорою освіченого серця, - тобто «є над чим замислитись…».
Про неї літературознавці пишуть, що за глибиною відтворення людських почуттів та національної автентичності її без вагання можна назвати спадкоємицею Ольги Кобилянської.
За роман «Слуга з Добромиля» письменниця у 2009 році була відзначена Національною премією України
ім. Тараса Шевченка.

Вибрані твори Г. Пагутяк «Захід сонця в Урожі» відзначені австралійською літературною премією « «Айстра» як найкраще авторське видання в Україні 2007року.
Кандидатка філологічних наук Роксана Харчук назвала цю книгу власним літературним світом, який письменниця обмежила селом під назвою Уріж. «Уріж утратив будь-які зв’язки із реальністю, у ньому всі закони фізики недійсні. Уріж — це сон, примарний, чуттєвий світ, часто незрозумілий, інтуїтивний, зітканий з есхатологічних видінь і чарівних казок, зокрема, про давно померлу панну-молоду сумної вроди чи панну з жовтим волоссям, яка опівночі виходить із могили, щоб зустрітися зі своїм милим — паном у чорному костюмі із блискучими ґудзиками. Бачимо, як слід весільного поїзду із панною-молодою, зодягненою у старовинні строї, губиться десь край неба чи, може, на місяці. Письменниця зізнається — неспокійна душа цієї панни живе в її тілі.

« Книга екзотичних снів та реальних подій», яка писалась продовж двох десятиліть та пережила два видання у 1999 та 2003 роках, що вже стали раритетними.Третє виходить до 50- літнього ювілею автора.