11-08-2020

Інтелектуальний календар: Ервін Чаргафф

Аромат його прози…

11 серпня – 115 років від дня народження вченого-біохіміка, хіміка, письменника, біографа

Ервіна Чаргаффа (англ. Erwin Chargaff, 1905 – 2002).

Світової слави науковець, американський біохімік, член Національної АН США народився в Чернівцях, на вулиці 28 червня в будинку № 20, на той час вона називалася Франценґассе (Franzensgasse), в заможній єврейській родині.

Про це свідчить сьогодні дуже елегантна меморіальна дошка.

Батько, Герман Чаргафф, отримав у спадок від свого батька Ісаака фінансову установу – банківську контору. Мама – Роза Зільберштейн, була надзвичайно доброю, милосердною і мудрою жінкою. Ервін ріс розумним і допитливим хлопчиком серед люблячої родини, він гарно вчився у гімназії, але його з дитинства насамперед цікавив цей навколишній світ з його загадками. Коли йому виповнилось дев’ять років, банк батька збанкрутував і сім’я Чаргаффів у пошуку кращого місця була змушена переїхати до Відня, як вони тоді думали, на короткий час. І мали намір повернутися в Чернівці, адже їм було добре і затишно в цьому місті, про яке він пізніше з висоти своїх років згадував: "Ніколи в житті я не зустрічав такої яскравої зелені, як в місті свого дитинства – Чернівцях".

Проте життя внесло свої досить-таки жорсткі корективи в благополучне життя родини. Одразу після переїзду помирає батько, а за короткий час стає зрозуміло, що в Чернівці їм немає куди повертатися, так як почалася Перша світова війна. «…Ми дізналися, що дому в нас більше немає: в Чернівці прийшла війна. Страшна безжалісна війна, яка забрала мільйони життів. Від цього страхіття неможливо сховатися. Наука почала здаватися мені схованкою від усіх жахів, але вони і тут наздогнали мене…» – писав пізніше у своїх спогадах Ервін Чаргафф.

Проте для нього це був єдиний вихід вижити в цьому жорстокому і незрозумілому світі, в цьому переконувала його й мама. Тому вчився він наполегливо, це дало йому можливість успішно закінчити столичну гімназію Максиміліана, а в 1928 році – Віденський університет. В якому блискуче захистив докторську дисертацію в 23 роки, присвячену органічним комплексам срібла й впливу йоду на азотисті сполуки і став членом науково-дослідницької організації.

Головним напрямком наукової діяльності він обрав фундаментальні дослідження хімічного складу, структури й біологічних функцій нуклеїнових кислот, вивченню яких він присвятив 60 років свого життя. І для подальшого заняття наукою він перебрався в Єльський університет (США), де впродовж 1928-1930 років працював у лабораторії обмінної хімії. Потім повернувся в Берлінський університет, де працював асистентом на факультеті вірусології до 1933 року. З приходом до влади фашизму продовжив займатися активною науковою роботою в науково-дослідницькій лабораторії, де на той час активно вивчали мікробіологію, інфекційні захворювання та вакцини при знаменитому Пастерівському інституті в Парижі. Проте політична ситуація в Європі ставала все більш напруженою і в 1935 році Ервін Чаргафф прийняв рішення остаточно повернутися до США. Там він успішно продовжив свої наукові дослідження в Колумбійському університеті в Нью-Йорку. В 1952 році став професором колумбійського університету і дальше його наукова кар’єра була доволі вагома і пов’язна саме з цим університетом.

І саме в цей період, в 1950-1953 роках, в результаті наполегливих наукових досліджень, він здійснив фундаментальне відкриття, що змінило світ, розкривши будову та генетичну роль ДНК, що явилось одним із найбільших досягнень науки ХХ століття. Чаргафф довів, що загальна кількість аденінових залишків у кожній молекулі ДНК дорівнює кількості тімінових залишків, а кількість гуанінових залишків – кількості цітозінових. Це так зване правило Чаргаффа. Звичайно, без спеціальних знань така складна термінологія незрозуміла. Але для науковців це стало відправною точкою для відкриття структури знаменитої подвійної спіралі ДНК.

За створення її моделі вчені Джеймс Вотсон і Френсис Крик, його вдячні і талановиті учні, отримавши такий «дарунок», отримали премію Нобеля. Чаргафф не міг змиритися з історичною несправедливістю. Уже значно пізніше, аж 2001 року, в інтерв’ю журналові «Штерн» 96-річний Ервін Чаргафф з болем згадуватиме: «Коли я їх (Крика й Вотсона) зустрів, вони були ще молоді й амбіційні і водночас до того неосвічені, що нічогісінько не знали про мої дослідження. Мені самому довелося їм розповідати. Тоді вони вкрали у мене ідею про парність основ». Зрозуміло, йому було боляче від несправедливості, адже до цього відкриття він йшов довго і наполегливо все своє свідоме життя. Але він продовжував свої дослідження в цій царині і залишив поважний результат. Чаргафф довів, що ДНК володіє видовою специфічністю і відкинув гіпотези про існування багатьох різновидів ДНК. Він також першим почав досліджувати денатурацію ДНК – розходження ланцюгів дволанцюгової молекули ДНК внаслідок екстремальних впливів (висока температура, рН, руйнівні речовини тощо) і втрату біологічної активності молекули. А ще він вивчав зсідання крові – утворення білка фібрину в крові, тромбів: кров згущується та втрачає текучість у разі пошкодження шкіри, слизових, кровоносних судин, що є дуже суттєвим результатом і на сьогодні. Значний внесок науковця і у вивчення ліпідів, ліпопротеїнів та метаболізму амінокислот. Його відкриття зробили можливими вивчення та лікування багатьох хвороб у сучасній медицині.

А Ервін Чаргафф успішно продовжував свою наукову працю. В 1970 році він очолив кафедру біохімії, з 1974 року – на посаді професора біохімії в лабораторії біохімії клітини. Зрозуміло, що всі свої досягнення він здобував наполегливою і копіткою працею, або як він говорив «майже все своє життя був сам собі вчителем». Чаргафф пробивав собі дорогу сам, адже той світ, у якому він опинився, був досить жорстоким і недоступним. Впродовж 1979-1985 років Ервін Чаргафф був керівником біохімічного інституту Колумбійського університету.

Переломним для його свідомості був 1945 рік, коли на Хіросіму і Нагасакі скинуті атомні бомби. Наступного після нападу на Нагасакі дня,11 серпня, Чаргаффові виповнилося 40 років: він працював асистентом професора в Колумбійському університеті. Страшні події змусили його замислитися…

Чаргафф дуже болісно відреагував на використання ядерної зброї проти Японії. Вчений розумів, що винахідник несе відповідальність за те, як будуть використані результати його праці. Це дало йому підстви досить жорстко сказати: «Так, бачить Бог, природничі науки сущі!І без їхньої волі жодна бомба не випаде з гнізда». Про катастрофу в Японії він згодом напише: " Був глибоко впевнений, що жодна людина не має права робити подібні злочини, і що наука, яка виточила і вклала меч у руки вбивці, взяла на свою душу гріх, який вона не зможе змити впродовж віків". Цей рік і ті страшні події сильно вплинули на уявлення Чаргаффа про роль науки. Він багато розмірковує над моральними питаннями науки, відповідальністю науковців за зроблені відкриття, розвитком біології – майбутнім людства тощо. Можливо, це тоді у вченого прокинувся талант публіциста. Втім, він мав і філологічну освіту. Та за наступних 30 років публіцистичної діяльності став автором 40 книг, за якими можна простежити перетворення успішного дослідника на різкого критика науки та наукової цивілізації.

Його науково-публіцистичні здобутки ще за життя належно оцінили провідні інститути і видатні вчені світу. Ервіна Чаргаффа було обрано почесним ректором Базельського, Боннського та Колумбійського університетів, членом Американської академії мистецтв і наук, Німецької академії «Леопольдіна», Паризької АН, Нідерландської королівської АН. Він отримав високі наукові відзнаки – Золоту медаль ім. Пастера Французького біохімічного товариства (1949), медаль ім. Найберга Американського товариства хіміків і фармацевтів (1958), Національну медаль США «За наукову діяльність» (1975). Як значні здобутки поціновуємо й премію Йоганна Генріха Мерка «За літературну практику» (1984), і почесну відзнаку Австрії «За науку і мистецтво» (1999), премію м. Відня «За публіцистику» (1994).

Ервін Чаргафф, як справжній чернівчанин свого часу, знав 15 мов. Його американські колеги зазначали, що він розмовляв англійською краще за них.

Відійшов у вічність Ервін Чаргафф 20 червня 2002 року у Нью-Йорку в поважному віці 96 років.

Він залишив у науці неоціненний слід. Хоча Чаргафф писав, що намагання зрозуміти природу – справа безнадійна, що наші пошуки приведуть лише до пояснення, а не до розуміння. Та все ж він завжди намагався збагнути світ, в якому ми живемо.

Такий відомий науковець світової слави ніколи не забував міста свого щасливого дитинства, адже «…це давньоавстрійське місто, в якому наука витає в повітрі», залишилось для нього самою світлою згадкою. І коли це стало можливо, з 1992 року, Ервін Чаргафф підтримує тісні зв’язки з професором Степаном Костишиним, ректором Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, членами громадської організації «Чаргафф-фонд», яку було засновано на біологічному факультеті.

Крім того, що Чаргафф був видатним дослідником, він ще й мав непогані літературні здібності. У його творах відчувається сум за рідним містом: «Дивує, з якою легкістю ставляться деякі з цих колишніх чернівчан до всього, що ми так цінуємо, адже бачили вони, як змінюються усі ці ідеології, релігії і батьківщини. І зворушує, з якою принциповістю вони захищають можливість бути собою, бути людиною, вміти складати і мати власну думку, любити і не любити. Це навіть не зворушує, це надихає!»

Звісно, що його завжди пам’ятатимуть як науковця світового рівня, адже дослідження геніального біохіміка назавжди вписане золотими літерами в історію світової науки. Але така непересічна і яскрава особистість, якою назавжди залишився Ервін Чаргафф, залишив по собі добру пам'ять ще і як унікальний філософ і публіцист. Цей напрямок значно менше відомий для загалу.

І ми сьогодні пропонуємо цитати з його праць, які для нього підготувала і уклала професор нейронної пластики в університетській клініці Гамбург-Еппендорф з Інституту розвитку людини Макса Планка в Берліні Симоне Кюн (Simone Kühn)як подарунок Ервіну Чаргаффу на його 90-літній ювілей. Це був дуже несподіваний і приємний сюрприз для нього: «Не можу передати мого зачудування від найпершого навіть гортання сторінок. Ті коротенькі тексти, хоча й були мені знайомі, дивилися тепер на мене зовсім іншими очима. Вибрані Сімоною з моїх праць, вони виповнилися новою силою, розмовляли новим, гучнішим голосом і казали несказане. Здавалося, вперше на це виокремлене зі свого контексту упало магічне світло». Це невеличке видання в перекладі з німецької Зоряни Починайко завдяки фінансовій підтримці Українсько-австрійського бюро кооперації в науці, освіті та культурі вийшло дуже малим накладом у Львові в 2005 році. І вже давно стало бібліографічною рідкістю.

Подаємо декілька філософем біохіміка-філософа Ервіна Чаргаффа, які звучать актуально, якби щойно написані.

*Що я знаю про мурашку? Чи вона мислить, як вона мислить, як відбувається в мурашок обмін інформацією, чи свідома вона смерти? Біолог, психолог, соціолог, що вивчають мурашку, теж розглядають її qua люди. Те, що він отримує, для самої природи не має жоднісінької вартости. Природа – не сума, вона є цілим; і вже перший крок до її дослідження руйнує цю цілісність. Ми налаштовані на балачку, з природою ж не побалакаєш.

*Знання без серця й духу небезпечніше за брак зацікавлення, тому що псує характер.

*Отже, чим закінчиться боротьба людини з природою?позаяк ледве чи можна сказати, що супротивники непримиренно розділені, ця безглузда війна означатиме, зникнення людства. Нарешті природа зітхне з полегшенням.

*Навіть наша зубожіла земля усе ще достатньо багата, щоби щодня могли траплятися небачені дива. Якби ми могли їх бачити, вони б не були дивами.

*Гадаю, не зайве нагадати, що де б не зібралося бодай троє лікарів – тут-таки під столом сидить і вже наслухає фармаіндустрія.

*Мене переслідує неприємне відчуття, що якби скасувати Нобелівську премію з фізики, то перестали б відкривати й нові елементарні часточки.

*А варто наголосити окремо: дива сьогодні такі ж великі, як і в перший день після сотворіння світу.

*Часи, які не знали реклами, були захищені від найгіршого.

*Ми повинні нарешті навчитися, що світ – не власність людей, які живуть у ньому тепер; вони лише гості майбутнього. Та саме тому, що гості поводяться украй зле, я змушений засумніватися, що це майбутнє буде добре.

*Кожна епоха велично сидить на власному вершечку, пишаючись панорамою.

Ервіну Чаргаффу належать слова, які актуальні на день сьогоднішній:

"Рівень розвитку держави визначається трьома складовими:
ставленням до дерев,
ставленням до дітей,
ставленням до рідної мови"

Фото з інтернет-ресурсів

Підготувала Леся Щербанюк