Сторінками СВІТСЬКОГО ЖИТТЯ на Буковині

Можливо, взагалі для багатьох буде відкриттям, що на Буковині в той час існувало світське життя, – каже Катерина Валявська, знайомлячи нас з авторською книгою «У МЕРЕЖИВІ ВАЛЬСУ. Світське життя на Буковині (1848-1918)", з якою і завітала до Муніципальної бібліотеки ім. Анатолія Добрянського.

 
Хто знає, чи побачив би світ рідкісне видання, якби не робота авторки над дисертацію, не люди, що вчасно направили думки пані Катерини в потрібному напрямку та допомагали працювати над складним матеріалом, не робота в архівній установі, що дозволила зібрати цінні відомості та непересічні факти, які захотілося представити широкому загалу. Відтак, в результаті наполегливої наукової праці з’явилося вартісне ґрунтовне дослідження – «чи не перша спроба осмислення публічного життя освічених верств на Буковині у складі Габсбурзької монархії в контексті модернізації».

 

 

 

Валявська Катерина
У МЕРЕЖИВІ ВАЛЬСУ. Світське життя на Буковині (1848-1918) / Катерина Валявська. – Чернівці : Книги – XXI, 2022.–320 c.

Ззовні – красива назва та вишукане оформлення обкладинки, для якої використана картина П’єра Відаля, 1908р., всередині – більше трьохсот сторінок змістовного тексту, щільно насиченого фактами про особливості життя буковинської знаті, спогадами з листів письменників,представників елітарних прошарків та цінними ілюстраціями. Книга складається з трьох розділів: ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СВІТСЬКОГО ТОВАРИСТВА НА БУКОВИНІ; СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ У СВІТСЬКОМУ СЕЗОНІ; ТОВАРИСТВА ЯК ІНСТИТУЦІЇ СВІТСЬКОГО ЖИТТЯ.

Пані Катерина каже, що тема хоч суттєва, однак досі не була детально опрацьована чи описана, тому зізнається, що досліджувати цю сферу і збирати матеріали було зовсім не легко. «Свого часу, читаючи твори Ольги Кобилянської, Євгенії Ярошинської, спогади Георга Дроздовського, я розуміла, що на Буковині явище світського життя не було чимось чужим в XIX ст. Мені хотілося про це дізнатися більше, але в наукових працях, які на той час існували, про це рідко згадувалося… Навіть спілкуючись з науковцями кілька років тому, мало хто знав про існування іподрому, балів… небагато могли сказати про відпочинок знаті…. Про це явище мені було мало відомо, довелося дуже багато працювати, збираючи по крупинках факти та надалі їх аналізуючи і структуруючи». Згодом до своєї кваліфікаційної роботи дослідниця додавала більше відомостей, які знаходила і вивчала в різних наукових установах, удосконалювала та збагачувала дослідницький матеріал, трансформуючи його у формат книги. Якомога глибше дослідити питання соціальних практик еліти на Буковині в XIX ст. було її метою. До слова, працювала науковиця над книгою і в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського, тож споглядати інтелектуальний плід її клопіткої діяльності і отримувати його від авторки в готовому вигляді з підписом-подякою бібліотеці «за інтелектуальний затишок» особливо приємно. «Під час написання книги, я просто нею жила. Навіть влітку і під час зимових свят у мене було таке натхнення, що не хотілось навіть відпочивати…».


Ретельно досліджено світське життя на Буковині вказаного періоду, сутність соціальних практик еліти, аристократичні моделі соціальної поведінки спільноти елітних груп, за якими принципами представники еліти об’єднувалися у світські кола. На Буковині «модерне суспільство зароджувалося насамперед у царині культури… У першій половині XIX ст. члени знатних буковинських родин, орієнтуючись на віденську придворну культуру, вивчали французьку та німецьку мови, підтримували соціальні зв’язки в салонах, а їхній стиль життя визначала прив’язаність до маєтків, розкиданих у сільських місцевостях Буковини. Після проголошення у 1849 році принципу рівноправности громадян домодерна земельна еліта (аристократи) на Буковині намагалася й надалі зберегти свій стиль життя….

Орієнтування населення на віденський спосіб життя призвело до того, що спільним для Габсбурзької монархії стало існування однакових форм комунікативних практик серед освічених верств різних національностей. Тому на зламі XIX-XX ст. у містах навіть найвіддаленішої провінції Габсбурської імперії відвідувач у кав’ярні, слухаючи вальс за філіжанкою кави по-віденськи, міг почуватися так само, як у кав’ярні десь у Празі, Будапешті чи, власне, Відні».

Проте появу на Буковині світського життя в модерному розумінні можемо констатувати лише у 30-х роках XIX ст. Саме в цей час у приватних помешканнях відбувалися музично-декламаційні вечори, де лунала музика найкращих класичних творів і тогочасних опер. Як пише Р.Ф. Кайндль, «це була золота доба музики в Чернівцях… Такі вечори були не лише в Чернівцях, а й у маєтках знаті в довколишніх селах та містечках Буковини.

У праці Катерини Валявської висвітлюється дозвілля письменників, адвокатів, чиновників, знаті та інших публічних осіб. Характерним є те, що різного роду об’єднання та зібрання були не лише видом відпочинку та розваг, а певним полем для вирішення та обговорення суспільно-політичних питань, площиною, де зароджувались важливі ідеї.

Досліджено та описано поняття салонної культури загалом, зародження таких форм суспільної комунікації, як виставкові зали, театри, започаткування лекцій, художніх виставок, тощо. Докладно описується роль балів в житті бомонду. Така форма репрезентації світського стилю життя в середовищі середніх та вищих станів давала можливість продемонструвати свій соціальний статус через вбрання, манери, мову жестів, освіченість у мистецтві…
«Перший відомий факт проведення балу на території Буковини засвідчує введення т.зв. бальних правил, що їх надали до розпорядження Чернівецькому магістратові 29 січня 1788 року… « особливо пишним був бал у крайового президента. У січні 1864 року бал давав у своєму помешканні президент краю граф Рудольф Амадей, серед гостей були представники аристократії, духівництва, військовики, чиновники та міщани.. зокрема, присутніми на балу були єпископ Євген (Гакман) та депутат Державної ради Александр барон Петріно».
Хоча на карнавальних вечірках дозволяли жартівливі витівки, сам бал мав чітку регламентацію із дотримання відповідних бальних порядків…

Разом з тим подані в праці дослідниці і інші простори публічної комунікації «вершків» суспільства. Наприклад, регулярні прогулянки в парках пішки, на коні чи в екіпажі довгий час були обов’язковим ритуалом світського життя, місцем для зустрічей освічених верств. Кав’ярні та ресторани як різновид дозвілля і місця формування громадської думки мали свої особливості: на противагу салону, театру та виставковим залам, де доводилося дотримуватись заборон і приписів у поведінці та спілкуванні, тут панувала більш невимушена атмосфера. Цей різновид міського простору був місцем для дозвілля чоловіків, де вони грали в настільні ігри, курили сигарети, дискутували та читали газети. Тут також часто відбувалися зустрічі різних корпоративних товариств… Дізнатися можна про популярні курорти, де оздоровлювались відповідні верстви населення.

Представлені та вивчені такі види розваг як от полювання, кінні перегони, ковзанки тощо. «Полювання було традиційним заняттям знаті, його вважали благородним спортом, що його мотивацією було виявити звитягу. Такі розваги посилювали почуття належності до аристократії. До того ж від початку австрійського правління полювання розглядали на Буковині як необхідність, адже це був край ведмедів та вовків»…Популярність полювання серед знаті та чиновників можна пояснити також тим, що це було улюблене заняття цісаря Франца Йозефа. Ця розвага була привілеєм найвищої еліти».

Детально йдеться в праці Катерини Валявської і про створення товариств на Буковині як інституцій світського життя, різновидом розваг та благочинності – стрілецьке, музичні, казино-товариства, а також і національних товариств, зокрема, і українських.

Обравши вказану тему об’єктом вивчення, авторка намагалася своєю працею розкрити сутність соціальних практик еліти, дослідивши це явище з точки зору історика в контексті модернізації, змінюваності, а не як позитивне чи негативне явище.

І хоч книга є науковою розвідкою з дотриманням всіх вимог, проте авторці вдалося філігранно і тонко передати атмосферу світського життя як через вже відомі постаті, так і майже невідомі. Але від того ще цікавіше «перегортати» сторінки світського життя чернівчан.
Привідкриємо разом з авторкою двері розкішних вілл та кам’яниць, які були візитівкою соціального становища, звідки долинає гра на фортепіано. Адже музику «належало опанувати кожній дівчині з хорошої сім’ї». Зі смаком підібрані дорогі меблі, посуд, книги в спеціальних шафах, дзеркала і картини, інші необхідні елементи, які створювали затишок і комфорт помешкання. Символом статусу в середовищі світського товариства була освіченість, а гувернантки та домашні вчителі, які навчали німецької і французької мов та гарних манер, запрошувались із європейських столиць. У землевласника Євдоксія Гурмузакі музику викладала мадам де Гює з Парижу (родичка Віктора Гюго) і вчитель гри на фортепіано Грайнер з Відня. У барона Стирча музики дітей навчав піаніст з Відня Франц Брукер. У крайового депутата Ебнера працював приватний учитель музики француз Монтегю. Письменник Юрій Федькович був домашнім вчителем для дітей повітового старости Губріха та доньки старости суду Августака в Сторонці-Путилові, зокрема навчав і французької мови.
Разом з високим товариством відвідаємо художні виставки, нові театральні постановки, концерти класичної музики. І звісно, в уяві перенесемося в «старі добрі часи», адже саме в ці зимові вечори в Чернівцях проходили знамениті бали. Разом із вишуканими дамами в шовках, крепах, мереживах та хутрах і все те зверху прикрашали вигадливі капелюшки і пани у фраках і поринемо у ритми вальсу…

   

«Чарівні постаті дівчат, які граційно танцюють, напарфумлені та ніжні туалети танцівниць, розкішні вбрання патронес, фрак з орденами та уніформи почесних гостей, елегантні офіцери, яким так личить їхня уніформа, веселі сини нашої Alma mater у оздобах своїх кольорів, між тим і скромні фраки»…  

 

 

 У книгозбірні за «Доброю кавою» авторка поділилася інформацією про те, як писалася робота, де вона працювала над книгою, хто підтримував її на цьому шляху та що цікавого і цінного в ній міститься. Невеличкий анонс і трохи інформації від науковиці про ретельне дослідження та про зміст її книги можете переглянути на ютуб-каналі бібліотеки за покликанням:

 youtu.be/-E7ZImCBt24

Розгорнуто дізнатись про світське життя на Буковині XIX ст. Ви можете, взявши книгу для прочитання у бібліотеці. Цікавою вона буде як для істориків, викладачів, політологів, культурологів, дослідників історії краю, так і для широкого кола читачів.

Катерина Валявська – кандидатка історичних наук Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, дослідниця історії Буковини нового часу. Працює у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї.

Щиро вдячні пані Катерині за цінний дарунок для книгозбірні, яким можемо пишатися, і бажаємо подальших успішних відкриттів на науковій та творчій ниві.