Життя та смерть, які завжди крокують поруч: книги Павла Паштета Белянського

Белянський Павло Паштет. Я працюю на цвинтарі / Павло Паштет Белянський ; пер. з рос. Т. Кохановської. – Х. : Віват, 2024. – 160 с. – (Серія “Художня література”). 

«Я працюю на цвинтарі» – дебютна збірка оповідань Павла Паштета Белянского, написана від імені працівника ритуальних послуг. Головний герой роману — молодий чоловік Олександр, керівник контори з виготовлення пам’ятників, розташованої безпосередньо на кладовищі. На перший погляд така робота здається доволі банальною та навіть дивною, але насправді упорядкування людських доль в межах квадратних метрів цього окремого світу стає важливим символом книги. Через повсякденну рутину та тісне спілкування з родичами померлих герой починає рефлексувати над сенсом власного життя та тим, що можна виправити зараз, щоб потім не жалкувати за втраченим.

Певною мірою ця історія автобіографічна. Переїхавши з маленького селища на Луганщині до Києва, Павло Белянський відкрив власну фірму з виготовлення надгробків. Там він міг спостерігати за найрізноманітнішими проблемами, історіями, ступенем любові до ближніх та естетичними вподобаннями щодо портретів покійних. 

Стиль автора лаконічний, він передає атмосферу втрати тієї чи іншої людини через деталі, які на перший погляд можуть здатися незначними. Це короткі історії, радше ескізи фігур людей, на вираз обличчя яких так чи інакше вплинула чиясь смерть, чи страх наближення власної. Дехто купує могили завчасно, а дехто навіть “живе” в будиночку на місці фамільного склепу, бо не може змиритися зі втратою. Попри очікування сірості і похмурості на сторінках книги багато життя і багато роботи, яку доводиться комусь виконувати. 

У 2021 році за книгою був знятий однойменний художній фільм режисера Олексія Тараненка, у якому Павло Белянський виступив в ролі сценариста. 

Белянський Павло Паштет. Бабуся вмирати не любила / Павло Паштет Белянський ; пер. з рос. Т. Кохановської. – Х. : Віват, 2024. – 224 с. – (Серія “Художня література”).

Це роман чи радше роман в оповіданнях, який розкриває нам історію трьох поколінь однієї родини, що живе в маленькому шахтарському селищі неподалік Алчевська: діда Петра і бабусі Ані, їхніх дітей – Каті, Павла, Тані та онуків – Гриші, Ніни, Маші, Міші та Олександри. 

Це нелінійна історія, в якій нерідко змінюється характер і час оповіді: спочатку ми бачимо діда Петра очима маленького хлопчика, що заховався від його гніву під старим пружинним ліжком, а згодом вже ніби і сам автор розповідає нам сімейну сагу від початку минулого століття і до наших днів. Через те, що ми до кінця книги не знаємо, слова котрого з онуків так чітко передають атмосферу страху та напружених стосунків цієї родини, частково можна стверджувати, що історія також поєднує в собі автобіографічні елементи. 

Що важливо, Павло Белянський не ставить собі за мету знайти універсальну формулу життя людей зі Сходу – описане тут постає лише одним із безлічі варіантів розвитку людських доль. Водночас Донбас не стає порожньою декорацією. Герої тут органічно живуть за правилами цього регіону, видобуваючи та дихаючи його вугільним повітрям. Таким чином ми частково позбуваємося нашого упередження та стереотипу про інакшість людей з різних куточків країни, адже всюди вони зі своїми травмами, емоціями та переживаннями, якщо не однакові, то доволі близькі за духом, якщо вміти бачити цю схожість. 

“Ось і ми, діти великої шахтарської родини, теж вишикувались на тлі хати під прицілом фотографа й дивимося з минулого в майбутнє. Ми. Покоління хлопчаків і дівчиськ, що вижили. [...] Але батьки не навчили нас любові. Власним життям вони вчили нас брехати й виживати – на практичних прикладах такий досвід засвоюється міцніше”

Павло Паштет Белянський – український письменник, блогер та сценарист, співзасновник видавництва «ДІПА», військовослужбовець Збройних Сил України.

Дізнатися більше про персонажів згаданих книг ви зможете, взявши книги в Муніципальній бібліотеці імені А. Добрянського.

Підготувала Теленько Катерина