21-07-2025

Скарби університетської книгозбірні

Навіть в часи технічного прогресу, коли чи не всі досягнення і здобутки людства можна переглянути в мобільному телефоні, який поміщається у долоні, справжні поціновувачі у всьому світі не відмовляються від розкоші тримати в руках паперову книгу і мати вдома улюблені примірники, які з роками стають вкрай необхідними і дорогими. У всьому світі, у великих і малих столицях та давніх університетах – книгозбірні віддавна були і залишаються місцем студентів, науковців та гордості за збережені давніх скарбів. А вже коли трапляється нагода потрапити туди, доторкнутися до старовинних видань із золотим напиленням і тисненням на обкладинці, від захоплення аж подих перехоплює. Такими рідкісними книжковими надбаннями в Чернівцях володіє єдина книгозбірня – Наукова бібліотека Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, одна з найстаріших бібліотек України.

Щоб виокремити книжкові раритети, в 1986 році в бібліотеці було створено відділ рідкісних та цінних книг, який нараховує понад 70 тисяч документів на 15 мовах світу. Це рукописи, інкунабули, палеотипи, стародруки, видання Ельзевірів, Етьєнів, Фробена, видання Паризької королівської друкарні. Гордістю бібліотеки є 18 українських стародруків. В цьому відділі зберігаються приватні бібліотеки родини Габсбургів, митрополитів, першого ректора університету Костянтина Томащука і науковців: професорів Є. Козака, І. Чередниченка, І. Співака, В. Сімовича, буковинського письменника та педагога І. Карбулицького та інших.

Пізніше відділ отримав назву «Фонд рукописів, стародруків, рідкісних видань» та фонд «Буковінензія» Наукової бібліотеки Чернівецької національного університету імені Юрія Федьковича, який визнано науковим об’єктом, що становить національне надбання.

Оскільки ці книги не мають печаток або екслібрисів приватних бібліотек, очевидно, що вони потрапили у фонди, коли був започаткований університет і книги надходили з Австрії Франції, Італії, Німеччини з Відня, Мюнхена, Лінца, Праги т а інших європейських міст.

Напередодні 150-річного ювілею з відкриття університету працівники книгозбірні вирішили відкрити загалу свої цінні книжкові колекції і видали унікальну за своєю цінністю серію під назвою «Скарби університетської книгозбірні» в трьох частинах.

Видання упорядкував та підготував до друку кандидат історичних наук, заступник директора Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича Олег Шилюк, відповідальний за випуск кандидат філологічних наук, доцент, директор Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича Михайло Зушман.

Книги вийшли друком за рахунок коштів загального фонду державного бюджету з утримання, збереження та розвитку об'єкту Національного надбання «Фонду рукописів, стародруків, рідкісних видань» та фонду «Буковінензія» Наукової бібліотеки Чернівецької національного університету імені Юрія Федьковича.

Колеги люб’язно передали у фонди Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського цю серію книг, кожна з яких вийшла тиражом всього у 50 екземплярів і одразу стала бібліографічною рідкістю. Щоправда, книги мають електронний відповідник, тому доступні для ознайомлення в мережі інтернет.

Ельзевіри: каталог видань з фондів Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича / упор. О. І. Шилюк. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2020. – 104 с. (Серія «Скарби університетської книгозбірні». – Вип. 1).

Таємничий і невідомий загалу термін «Ельзевіри» означає, що книги вийшли друком в знаменитому на ті часи голландському видавництві династії Ельзевір наприкінці XVI – початку XVIIІ століть. Вони залишили своє місце та стали відомими не тільки в голландському, а й європейському книговиданні. У книзі детально розказано про родину Ельзевірів та їхню сімейну справу, якою протягом 130 років займалося п’ять поколінь.

Цікаво, що тоді перед середньовічними видавцями стояли ті ж завдання та виклики в книгодрукуванні, що й перед видавництвами сьогодні. Книги цього видавництва мали унікальний почерк та графічне оформлення. Витончений і простий шрифт, який так і називався «ельзевір», був дуже зручним для книг малого формату і виробився в друкарні Ельзевірів всередині XVII ст. Їхні книги мали й візитівку, фірмову марку – найчастіше використовували зображення мудреця або «Самотності», інколи знаком Ельзевірів була «Пальма».

Видавці друкували примірники великими накладами, але існували й серії дешевшого формату: з м’якою обкладинкою і так звані кишенькові видання. Ми знаємо, що книги того часу – це часто дуже величезні і товсті фоліанти. Ельзевіри ж видавали книги формату 25х20 см або навіть 12х6 см і це був дуже зручний формат для читання. Також «ельзевірами» називають мініатюрні, подовжені за формою видання портативного 12-го формату.

Більшість книг видавали латиною, як було прийнято в ті часи, але також були видання грецькою, французькою, фламандською, німецькою, італійською мовами. Якщо ж це були книги, заборонені цензурою, то їх видавали під псевдонімом.

Успіх родини спричинив те, що під їхньою маркою, використовуючи їхній почерк у всьому, почали видавати книги й інші друкарі, що вже свідчить про високу якість. Видавнича продукція Ельзевірів сприяла становленню нової епохи в історії мистецтва книги та книжкової культури загалом, а також поширенню наукових видань як в Нідерландах, так і за їхніми межами.

За майже 130 років своєї діяльності (1583–1712 рр.) п’ять поколінь представників родини Ельзевірів видали фантастично багато: понад 2200 книг та 3000 наукових дисертацій. Це були праці з теології, філософії та політики, права та медицини, художня література та словники. Незмінним авторитетом у читачів користувалися твори класиків античної (Вергілія, Сенеки, Плінія, Цезаря, Цицерона) та художньої літератури Середньовіччя (Франсуа Рабле, Френсіса Бекона, Галілео Галілея, Блеза Паскаля, Джона Локка, Мольєра, Еразма Ротердамського, Рене Декарта).

Ельзевіри були дуже винахідливі та успішні у веденні бізнесу – вони дуже тонко відчували потреби ринку і намагались цілковито їх задовільнити. Першою, як і зараз, була висока якість і низька ціна. Їм швидко вдалося зайняти вигідне місце на ринку європейського книгодрукування за кількістю, різноманітністю видань і до того ж – доступністю. Тоді вже існували книжкові ярмарки, видавалися каталоги – тогочасна реклама також була рушієм бізнесу. Не оминали Ельвезіри і тіньових трюків та «сірих» методів книготоргівлі, за що отримували багато критики від конкурентів, та не особливо на неї зважали.

Як пишуть упорядники каталогу: «Слава Ельзевірів ґрунтується на елегантності класичних видань малого формату, багатому та різноманітному репертуарі, титульних сторінках прикрашених червоними літерами, витончених гравюрах та гравірованих титульних листах авторства ван Дейка. Титанічна праця сімейства Ельзевір залишається непересічною втіхою в історії книжкової справи й мистецтва книги».

Книги цього видавництва є гордістю тих наукових книгозбірень, в чиїх фондах вони зберігаються. Тому цілком зрозуміло, що вони часто виділені окремим фондом чи колекцією. На них заведено каталог – потрібно мати спеціальну фахову підготовку, аби описати кожне видання із цієї колекції.

Як зразок опису такого видання представляємо сторінку із цього каталогу.

Плантени: каталог видань з фондів Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича / упор. О. І. Шилюк. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2021. – 174 с. (Серія «Скарби університетської книгозбірні». Вип. 2).

Як і у випадку першого видання, його назва пішла від прізвища відомого видавця – королівського архітипографа Крістофа Плантена. Він створив компанію Officina Plantiniana – перше поліграфічно-видавниче підприємство промислового типу, яке розташовувалось в Антверпені. Місто на той момент було найбагатшим, космополітично торговим містом Нідерландів (нині найбільше місто Бельгії), і вважалось поліграфічною столицею Європи.

Саме туди вирушив у пошуках щастя зовсім юний Крістоф Плантен, який дуже рано залишився без мами, і батько в юному віці залишив його самого в Парижі. Йому довелося шукати місце в житті і так він опинився в Антверпені. Шлях до успіху він торував малими кроками, але дуже впевнено, наполегливо та успішно. Він не побоявся взятися за доволі непросту справу і досяг в цьому найвищого визнання, або, як кажуть, – зробив себе сам.

Він друкував словники, латинську класику, Біблію латиною та івритом. Теологія і філософія, фізика та географія, історія та юриспруденція, філологія та художня література – всі ці розділи були у його видавничому пакеті. За змістом це була наукова література з анатомії, ботаніки, географії, історії, антична й теологічна спадщина.

Сам видавець досить стрімко розширював своє поліграфічне підприємство, а кількість працівників швидко зростала. Він орієнтувався на міжнародну співпрацю і мав добрі зв’язки в європейських столицях, а також фінансових покровителів.

Проте й він не уник політичних інтриг– Крістофа Плантена звинуватили у друці єретичного молитовника через що йому довелось втекти з Антверпена. Коли він повернувся, добре налагоджене виробництво і навіть домашнє майно було знищено вщент. Та, на щастя, четверо заможних людей позичили йому кошти і він знову повернувся до справи.

За 34 роки активної діяльності Плантен видав понад 1600 книг різними мовами високої поліграфічної якості з мідьоритами (графічна техніка глибокого друку, коли малюнок майбутньої гравюри продряпують на мідній пластині, заповнюють фарбою і відбивають на папері). Це було нове слово в книгодрукуванні.

«Саме тоді був розроблений специфічний фламандський стиль, заснований на готичному стилі німецьких візерунків, пом’якшених французьким духом і збагачений італійськими орнаментами»

Його найкращою візитівкою у книгодрукуванні вважається 8-томна королівська «Біблія Поліглота», видана на чотирьох мовах (іврит, халдейська, грецька і латина) впродовж 1569-1773 років. Видання таких книг на той час було справою небезпечною, але видавець вже був під опікою іспанського короля Філіпа II Габсбурга.

Візитівка його книг, за якою відразу впізнаємо фірму Плантена, – рука, що тримає циркуль, і гасло «Працею і постійністю». Плантен завжди був людиною праці, а бізнес успішно продовжили його зяті.

В науковій бібліотеці ЧНУ зберігається 33 одиниці зібрання цього видавництва. Як бачимо з цього зразка, то був дуже високий поліграфічний рівень видання книг.

Альдини та венеційські видання XVI століття : каталог видань з фондів Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича / упор. О. І. Шилюк. – Чернівці : «Місто», 2023. – 156 с. (Серія «Скарби університетської книгозбірні». – Вип. 3).

Стародруки цієї серії також названі на честь найвідомішого першодрукаря Венеції Середньовіччя італійця Альда Мануція. Після падіння Константинополя всі підприємці переїздили у Венецію. Саме там проживало найбільше науковців і відбувався розквіт книгодрукування: «книжкове мистецтво досягає тут висоти досконалості, як витонченості та різноманітності шрифту, витонченості орнаментальних бордюрів і гравюр на дереві, якості паперу, так і акуратності та правильності тексту».

Альд підійшов дуже серйозно і відповідально до такого бізнесу. Він виділив типи шрифтів, сам обирав рукописи до друку, запрошував науковців до співпраці, самостійно виконував багато роботи у видавничій справі, співпрацював з науковцями, можновладцями і дуже належне місце відводив рекламі і не шкодував для цього ні часу, ні коштів. В нього були амбітні мрії видати давньогрецькі тексти, які ніколи не виходили друком. Щоб мати можливість видавати твори класичних античних авторів, у 1494 році він відкрив у Венеції «Дім Альда». І навіть взяв дозвіл, закріпивши за своєю фірмою право на їх видання. Під його керівництвом вийшли твори Аристотеля, Вергілія, Цицерона, Ювенала, Горація, Гомера, Цезаря, Еразма Роттердамського та інші твори греків та латинян. У його видавництві вийшли класики італійської літератури Середньовіччя – Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарка та інші.

Мануцій позначав свої видання друкарським знаком – зображення дельфіна і котвиці.

Він удосконалив шрифти та розміри книг для зручного використання, вони відзначалися високою естетикою та науковим рівним підготовки античних текстів. Для цього Альд створив у Венеції «Нову Академію», зібрав там всіх науковців, філософів, істориків, знавців класичних та європейських мов з метою перекладу, коментування та редагування грецьких рукописів.

Справу Альда Мануція продовжив його син Паоло Мануцій, який найбільше любив римського оратора Цицерона, твори якого коментував і видавав. Впродовж століття родина Мануціїв видала понад 1000 книг, але вони користувалися таким авторитетом у читачів, що ще на час діяльності видавництва вважалися раритетами.

І до нашого часу їх зберіглося зовсім небагато. В Україні альдини з’явилися наприкінці XVI століття. На сьогодні в бібліотеках України їх налічується до 200 примірників. В Науковій бібліотеці ЧНУ зберігається 38 одиниць видань найвідомішого першодрукаря Венеції.

Підготовлені каталоги будуть корисні насамперед науковцям, студентам, культурологам та всім, хто детально вивчає книжкову справу. Вони становлять значний культурно-історичний інтерес, а небайдужі до культури книговидання тепер мають можливість поглянути на ці раритетні видання, потримати в руках і звісно, хто знає мови – навіть почитати.

Всі ці видання свідчать про те, що чернівчани навіть якщо й дещо пізніше в часі, але завжди мали можливість читати добрі книги разом із будь-яким освіченим європейцем…

Леся Щербанюк

Директор КБУ "Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського"

Про автора