25-07-2025

210 років від Дня народження бургомістра Якоба лицаря фон Петровича

В самісінькому центрі міста розташована невелика вуличка, де камерна забудова, а більшість одно-або двоповерхових кам’яниць у стилі історизму зведені ще в другій половині ХІХ століття. Вона названа на честь першого автономного бургомістра Чернівців вірменина Якоба фон Петровича. Вулиця є зразком збереженої історичної забудови, щоправда не всі будинки належно впорядковані. Очевидно, що на той час вже був план забудови міста, тому що приватні будинки на правій, парній, стороні одноповерхові, на одній лінії і дуже схожі один на одного. Вони збудовані в один час, в одній архітектурній стилістиці, але кожен з них має свої, можливо, дещо скромні, але надзвичайно вишукані елементи, які роблять його милим і неповторним. А на тих, яким нещодавно пощастило бути відреставрованими, деталі стали дуже чітко проглядатися і тішити око своєю вишуканою естетикою навіть прискіпливих краєзнавців.

Тому, гуляючи нею – ніби потрапляєш до Чернівців кінця ХІХ ст. Вона є однією з найдавніших та так і називалася Petrowiczgasse, оскільки розташована у вірменському кварталі і вела до Вірменського храму. Зберегла вона цю назву і в міжвоєнний період – Petrovici. В цьому кварталі мешкало декілька впливових вірменських родин. В радянський час вулиця була перейменована на вулицю М. Ломоносова. У 2015 році їй повернули історичну назву – Якоба лицаря фон Петровича (Jakob Ritter von Petrowicz). Така дещо незвична назва, написана на красивому аншлагу з гербом міста, тобто на покажчику, що містить назву вулиці. Вона викликає багато запитань в гостей і навіть самих чернівчан, хто ж такий цей фон Петрович і чим заслужив на таке пошанування.

Розглянемо детальніше його біографію та роль для Чернівців, бо, на жаль, далеко не всі мешканці, а особливо молодь знають про цю особистість.

25 липня виповнюється 210 років від Дня народження громадського діяча, першого обраного бургомістра самоврядних Чернівців у 1864-1866 роках Якова (Якуба) лицаря фон Петровича (1815–1869). Більшість видань подає дату його народження як 24 липня, але на надмогильний пам’ятник на родинному склепі зазначено саме 25 липня, а в ті часи такі дані були ретельно перевірені. Точну дату очевидно підтвердять історики або архівісти.

Якоб Петрович народився в селі Боссанче Сучавського повіту, південна Буковина (нині територія Румунії) в родині великого землевласника, який походив із галицько-буковинських вірмен. Як вказано в історичних джерелах, його дідусь був вірменським купцем з Городенки і в пошуках вигіднішого місця для бізнесу в 1785 році переїхав до Чернівців, а маєток купив в південній Буковині, де успадкував дворянство.

Зрозуміло, що тоді всі з дитинства були зайняті родинним бізнесом. Не оминали цієї традиції і в родині Петровичів. Всіх хлопчиків вчили грамотного ведення сільського господарства – як в теорії, так і на практиці. Малому Якобу була цікава ця наука. Свій перший підприємницький досвід нащадок аристократичного роду Якоб лицар фон Петрович отримав саме завдяки ретельній роботі з вдосконалення батьківського маєтку. Пізніше це йому стало у великій нагоді та, власне, й вивело на найвищі щаблі влади.

Як було прийнято, початкову освіту він отримав вдома з приватними вчителями, потім навчався в народній школі міста Сучави. Правда, вже на той час, щоб займати достойне місце в суспільстві, потрібно було мати добру освіту, тобто закінчити хоча б гімназію чи ліцей. Такий заклад був один на всю Буковину – Перша державна цісарсько-королівська гімназія (k. k. I. Staatsgymnasium Czernowitz, сьогодні ліцей № 22 ім. А. Кохановського за адресою М. Емінеску), яку він закінчив в 1831 році.

В досить молодому віці Якоб фон Петрович здійснив ще один дуже важливий крок до досягнення амбітних планів – одружився з Антонією фон Мікулі, породичавшись у такий спосіб із однією з найвпливовіших вірменських родин Буковини. Вона мала власний маєток у Веренчанці на Заставнівщині, куди молода сім’я перебралися. Тут він із знанням справи, вже маючи добрий практичний досвід, зайнявся господарством і за короткий час зробив спадковий маєток дружини прибутковим і дуже успішним, чим завоював заслужений авторитет серед всіх землевласників Буковини.

Веденню сільського господарства приділялась особлива увага і з боку столичної влади. В 1851 році, за підтримки Відня, в краї було засновано спілку аграрного спрямування «Товариство крайової агрокультури в герцогстві Буковина» («Verein für Landeskultur im Herzogtume Bukowina»). До його складу входили переважно знатні землевласники, службовці та духівництво. Першим президентом товариства був Крістоф фон Петрович, доктор медицини і великий землевласник – очевидно родич нашого Якоба.

Завдяки родинним та особистим зв’язкам він також долучився до активного громадського життя столиці герцогства Буковини – Чернівців. Дуже важливо було на той час брати участь в товариствах, оскільки саме там вирішували серйозні справи і політичні зокрема. Так, першим товариством, яке об’єднало на Буковині суспільну еліту було «Czernowitzer Privat Schützen-Verein» («Чернівецьке приватне стрілецьке товариство», згодом – «Bürgerliche Schützeverein zu Czernowitz»), засноване в 1825 році. Правда, для участі в ньому потрібно було вносити певну суму, яку не кожен міг собі дозволити. Наприклад, в 1842 році такий внесок становив 4 гульдени 5 крейцерів. Тому загальна кількість членів товариства була невеликою – 47 осіб, проте серед них зазначений майбутній перший бургомістр Чернівців Якоб фон Петрович. Він і там був діяльним чоловіком. В 1863 році його обирають до громадського комітету Чернівців, наступного року – до складу громадської ради міста.

Саме на той час припадає така важлива історична подія в житті Чернівців, як надання місту 8 березня 1864 року права повного міського самоврядування й автономного бургомістра. Першим на цю почесну й відповідальну посаду був обраний із числа депутатів до міської ради 49-річний поміщик із Веренчанки Якоб лицар фон Петрович. За час свого порівняно недовгого, від 13 жовтня 1864 до 1866 року, перебування на посаді він встиг зробити чимало для впорядкування міського життя і піднесення авторитету представницького органу місцевого самоврядування. Зокрема багато уваги приділяв: реорганізації магістрату, створенню надійної системи пожежної охорони міста, зміцненню правопорядку, для чого створив таємну та моральну поліцію, впорядкуванню міських вулиць.

За ці роки було споруджено будівлю першого залізничного вокзалу, яка стала одним із символів розвитку міста й краю в напрямку до європейської зразку. 1 вересня 1866 року було урочисто відкрито залізничне сполучення Львів-Чернівці-Ясси, завдяки чому провінційне містечко над Прутом з’явилося на всіх дорожніх картах Європи як важливий залізничний пункт.

Очевидно, кожен очільник Чернівців має свої випробування та виклики часом. Так, роки правління бургомістра Петровича припали на важкі лихоліття: неврожай упродовж двох років спричинив голод, за яким різко почалися епідемії тифу й холери, які на той час не лікували. Громадська рада міста та магістрат на чолі з бургомістром докладали величезних зусиль для полегшення страждань і бідувань чернівчан. Зокрема було організовано мережу шпиталів, посилено забезпечення в місті санітарних норм, збирали кошти для закупівлі продуктів. Проте в ці сумні роки довелось також похоронити дуже багато чернівчан, від заразних хвороб померло 2262 громадян, саме тому було вирішено впорядкувати кладовище за межами міста та відкрити православний і єврейський цвинтарі. Сьогодні це Історико-культурний заповідник «Кладовище по вулиці Зеленій».

Виснажлива робота та гіркі втрати підірвали здоров’я поважного бургомістра й він відмовився балотуватися на наступний термін. Очевидно, Якобу фон Петровичу було найважче, адже саме йому довелося докласти дуже багато зусиль, аби перебороти супротив і старі методи правління та невтомними реформаторськими справами створити шлях для перетворення Чернівців з провінційного містечка у торговий та промисловий центр. Його наступником став легендарний Антон лицар Кохановський фон Ставчан.

Та Якоб фон Петрович і далі намагався працювати на розвиток Чернівців та його мешканців. Завжди пам’ятав, що він вірменин і всіляко сприяв своїй громаді. Був членом громадської ради міста в комітеті по спорудженню вірмено-католицького храму, на який родина офірувала власну земельну ділянку. Для цієї мети з середовища вірмен був створений будівельний комітет, завданням якого стала організація підготовчих робіт, збір коштів та доведення будівництва до кінця. До складу комітету ввійшли відомі люди, в першу чергу – великі землевласники.

До «комітету будівництва» (баукомітету), який здійснював догляд за будівництвом входили: голова комітету – єпископ Буковини Євген Гакман; віце-президент комітету – вікарій єпископства архімандрит Теофіл Бенделла; архітектурно-технічний керівник – архітектор Йосиф Главка; адміністратор будівництва – барон Отто фон Петріно; Буковинський крайовий президент Герцогства Буковина граф Рудольф фон Амадей; а також радники консисторії – Константин Луческул і Дімитрій Прокопович; маршал краю - Євдоксій Гурмузакі; бургомістр Чернівців – Якоб лицар Отто фон Петрович, а пізніше – Антон лицар Кохановський фон Ставчан.

Президентом було обрано Якоба фон Петровича, який на той час був бургомістром міста Чернівці. Однак через те, що план споруди був зролений без урахування похилості будівельного майданчика, довелося його переробляти, враховуючи місце розташування майбутньої церкви. Вірменська церква збудована за планами відомого чеського архітектора, вченого і мецената Йозефа Главки. Чернівчани з великою шаною ставились до нього ще за життя і на знак поваги і любові нагородили почесним титулом «батька міста».

Попри всі клопоти та випробування, які випали на роки його правління, не оминув цей чоловік і участі у розвитку високої музики в Чернівцях. В 1866 році посаду голови товариства «Спілка для сприяння музичному мистецтву на Буковині» зайняв перший бургомістр Чернівців Якоб фон Петрович. Для цього потрібно було пожертвувати)дуже велику як на той час суму з власного гаманця – 500 флоринів.

Коли було прийнято рішення про побудову власного приміщення для «Музичного товариства», то серед членів комітету його будівництва також значився колишній бургомістр Якоб фон Петрович.

До цієї благородної справи дуже активно та результативно долучилися дружини великих землевласників – їхніми стараннями було зібрано 3 500 флоринів і ця сума дозволила розпочати будівництво приміщення Посутню діяльність в цих організаційних справах вела дружина бургомістра – Антонія фон Петрович.

За заслуги перед державою у 1868 році цісар вручив Якобу фон Петровичу Орден Залізної корони 3-го ступеня.

А Якоб лицар фон Петрович від такої стресової діяльності та хвилювань за збереження життя та здоров’я мешканців міста відійшов у вічність 1 листопада 1868 року у Чернівцях. Похований перший бургомістр самоврядних Чернівців за його заповітом на Руському цвинтарі (зараз історико-культурний заповідник «Кладовище на вулиці Зеленій», вул. Кишинівська,1), поруч з іншими видатними діячами старих Чернівців. Могила Якоба фон Петровича розташована на кладовищі № 1, квартал № 53.

На його могилі, родинному склепі, встановлено чотиригранний пірамідальний обеліск із пісковика. На пам’ятнику напис румунською та німецькою мовами: «Якоб Ріттер фон Петрович, великий землевласник, перший автономний бургомістр. 25 липня 1815 – 1 листопада 1869».

У вірменському кварталі розташований ще один будинок, також пов’язаний з ім’ям першого автономного бургомістра Чернівців Якова рицаря фон Петровича.

Це одноповерхова кам’яничка, зведена у стилі історизму по вулиці Українській під номером 51 (Josefsgasse, 21 → Jancu Zota strada, 21). Він збудований близько 1890-го року і тут мешкала вдова Антонія фон Петрович – власниця нерухомості із роду Мікулі. Очевидно, що тут зберігались речі, тут зберігалась пам’ять про дорогу для неї людину, яка аж надто рано пішла із життя.

Антоніна фон Петрович прожила ще довго по смерті свого коханого чоловіка і дуже активно і продовжила його працю на славу Чернівців, про що не раз пізніше писала місцева преса. Наприклад, зовсім поруч, через дорогу було збудоване дуже знакове для Чернівців того часу приміщення «Загального гімнастичного товариства». Важливим стало святкове освячення прапора товариства, яке відбулося 29 вересня 1872 року. Під час цього свята покровителькою прапора (Fahnenmutter) стала дружина першого бургомістра Чернівців Якоба фон Петровича, Антонія фон Петрович, яка також подарувала для будівництва будівлі товариства 100 флоринів. Прапор був символом єдності та духу спільності і мав слугувати для нащадків пам’яткою справжнього спортивного духу. В кінці листопада 1874 року гімнастичне товариство нараховувало 291 члена, а число учнів товариства, які брали участь у спортивному навчанні, зросло до 697, що найкраще засвідчує популярність його спортивних та розважальних заходів. Це товариство було міжнаціональним, а для консолідації та посилення товариства тут організовувались «Гімнастичні вечірки».

В 1885 році свою діяльність розпочало «Католицьке благодійне товариство в Чернівцях» («Das katolischen Wohlthätigkeitsverein in Czernowitz»). Його засновниками були римо-католицький священник Ігнатц Корніцький та греко католицький священик Келестин Костецький. В 1895 році число членів цього товариства зросло до 241. Серед них були й президент краю Леопольд Гойос, доктор Володимир Залозецький та Софія Залозецька, Анна Гржімалі, баронеса Анна Петріно, дружина Якоба фон Петровича Антонія, баронеса Міна Стирча, Степан Смаль-Стоцький, Антон Кохановський та його дружина Антонія та ін. Більшість членів товариства за національністю мали польське походження, що пояснювалося переважаючим за католицьким віросповіданням поляків.

А пам’ять про діяльність Якоба фон Петровича та його родини цілком справедливо повернули в 2015 році, коли вулиці Ломоносова повернули давнє ім’я першого чернівецького бургомістра. А в невеличкому скверику на розі вулиць Руської та Я. Петровича 29 липня 2015 року було урочисто відкрито пам’ятник до 200-річчя він його Дня народження – погруддя на високому квадратному в перетині профільованому в нижній частині постаменті, накритому гранітною плитою. У центрі постаменту – металева меморіальна таблиця з рельєфним написом українською і (нижче) вірменською мовами. Пам’ятник розміщений на тлі світлої стінки, яка дугоподібно вигнута, ніби оточуючи монумент. Поряд встановлена плита, на якій згодом бронзовим буквами будуть написані імена всіх бургомістрів та мерів Чернівців. Автором пам’ятника став львівський скульптор Володимир Цісарик. Проєкт скверу розробив чернівецький архітектор Володимир Сізов.

Заради справедливості, треба сказати, що чернівчани мали благородну думку встановити пам’ятник першому бургомістру самоврядних Чернівців Якобу фон Петровичу до його 100-річчя, рішення про що було прийнято ще наприкінці ХІХ століття. Тоді був створений громадський комітет для збору коштів на втілення цієї ідеї на площі Рудольфа (тепер площа Філармонії), але зреалізувати проєкт у завадила Перша світова війна.

Виконали волю попередників до 200-річчя Якоба фон Петровича та встановили йому пам’ятник у Чернівцях стараннями обласного вірменського національно-культурного товариства «Аревік» за допомогою Спілки вірмен України та небайдужих чернівчан.

А нам варто пам’ятати про тих, хто ціною праці і власного здоров’я намагався Чернівці підняти до рівня європейських міст. І зберегти ту унікальну спадщину…

Фото - з архіву Едварта Туркевича та сучасні Катерини Теленько

Леся Щербанюк

Директор КБУ "Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського"

Про автора

210 років від Дня народження бургомістра Якоба лицаря фон Петровича

Ще на цю тему:

Чернівці європейські Антона Кохановського