05-09-2025

Чітко і доступно про класиків

Підручник «Історія української літератури. Перша половина ХІХ століття» написаний Володимиром Антофійчуком для студентів відділень української мови та літератури університетів Румунії, де професор довгий час викладає українську літературу. Книга вийшла друком у Бухаресті 2024 року.

Антофійчук В. Історія української літератури. Перша половина ХІХ століття: підручник. Бухарест: Видавництво "RCR Editorial", 2024. 240 с.

У «Вступі» розкриваються особливості нової української літератури порівняно з давньою літературою. Проаналізовано 4 періоди нової української літератури:

Перший період – передшевченківський (кінець ХVII – перші десятиліття ХІХ століття), коли відбувається становлення нової української літератури, пов’язане з творчістю І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Л. Боровиковського, Г. Квітки-Основ’яненка, Є. Гребінки, А. Метлинського, М. Костомарова, В. Забіли, М. Петренка. У цей час зароджуються і розвиваються такі стилі і напрямки як просвітницький реалізм, сентименталізм, преромантизм і романтизм. Популярними жанрами стають бурлескно-травестійна поема, байка, балада, соціально-побутова п’єса, етнографічно-побутова повість. На західноукраїнських землях рідною мовою писали М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький, М. Устиянович.

Другий період (40–60-ті роки ХІХ століття) «позначений подальшим кількісним та якісним зростанням української літератури, яка здебільшого зосередилася на антикріпосницькій тематиці». Сюди відносять творчість Т. Шевченка, П. Куліша, Ю. Федьковича, А. Свидницького, Марка Вовчка. З’явилися нові жанри: П. Куліш започаткував історичний роман-хроніку («Чорна рада»), А. Свидницький – соціально-психологічний роман («Люборацькі»).

Третій період (70 – 90-ті роки ХІХ ст.) «українська література вперше запрацювала як цілісний художній механізм, продуктивно використовуючи всі основні види й жанри – від поезії, прози й драматургії до літературно-художньої критики, естетики й публіцистики». У літературу прийшли такі яскраві постаті як І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, І. Франко, М. Старицький, Б. Грінченко та ін.

Четвертий період (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) – найвищий етап художнього розвитку української літератури. Тут продовжують писати класики І. Франко, М. Старицький, Панас Мирний, І. Нечуй-Левицький, І. Карпенко-Карий. З нових постатей –М. Коцюбинський, Леся Українка, В. Самійленко, О. Кобилянська, В. Стефаник, М. Вороний, В. Винниченко, О. Олесь та багато ін. У їх творчості проявились неореалізм, неоромантизм, імпресіонізм, експресіонізм, символізм. Серед нових жанрів – психологічна повість, новели, драматичні поеми.

У розділі «Суспільно-історичні умови та культурне життя України кінця ХVІІІ – перших десятиріч ХІХ століття» розкривається життя українців у двох імперіях – Російській та Австрійській. Все більше переслідується українська культура, українська мова оголошувалася «малоросійським наріччям». З 1721 року починає діяти царське розпорядження про заборону друкованого слова в Україні. Київська академія та колегіуми зі світських закладів перетворюються на духовні. З 15 липня 1834 року у Києві створено Університет Св. Володимира, де було всього два факультети – філософський та юридичний. Цар Микола І заявив: «А призначення університету – поширювати російську культуру й російську народність у спольщеній західній Росії». Також з’являються Волинська вища гімназія у Кременці (1805, перетворена 1819 року в ліцей), Рішельєвський ліцей в Одесі (1817), Ніжинська гімназія вищих наук кн. Безбородька (1829).

На Галичині діяли 5 і 6-тикласні середні школи, де панували польська і латинська мови. У Львівському університеті (заснованому у 1661 році) навчання велося латинською, німецькою та польською мовами.

На Буковині перші середні школи виникають наприкінці ХVІІІ століття, а в 1808 році відкрито гімназію в Чернівцях.

У цьому ж розділі розглядається розвиток української історіографії і мистецтва, фольклористики та журналістики в Україні.

Розділ «Особливості літературного процесу» окреслює панівні напрями у письменстві, такі як просвітницький реалізм, сентименталізм, романтизм, визначено їх основні ознаки.

У підручнику подано літературні портрети найвидатніших письменників: І. Котляревського, П. Білецького-Носенка, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-Основ’яненка, Є. Гребінки, Л. Боровиковського, А. Метлинського, М. Костомарова, М. Петренка, В. Забіли, М. Шашкевича, І. Вагилевича, Я. Головацького, М. Устияновича, Т. Шевченка. Особливу увагу привертає підрозділ «Тарас Шевченко в Румунії», де мова йде про переклади його творів, їх дослідження румунськими науковцями. Пам’ятники Великому Кобзареві встановлено в Бухаресті, Негостині, Сату Маре, Тульчі, Лугожі та Сігету-Мармацієй.

Кожен розділ підручника містить список рекомендованої літератури, запитання та завдання для студентів. У книзі також багато фотографій, репродукцій картин, портретів письменників та видатних діячів України.

Підручник можуть читати й наші студенти, адже написаний доступно, чіткою і зрозумілою мовою.

Ніна Козачук

Бібліотекар

Про автора

Бібліотекар, кандидат філологічних наук