08-09-2025

Есперантист із Коломиї

Волошинський Б., Кочержук М. Українська зірка коломийського есперантиста. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2022. 96 с.

Нова книга розповідає про життєвий шлях, педагогічну і громадську діяльність вихідця з Коломиї Ореста Кузьми (1893 – 1968). Особливої уваги заслуговує популяризація ним міжнародної мови есперанто, винайденої польським лікарем-окулістом Людвіком Заменгофом. Орест Кузьма не лише видав кілька підручників з цієї надзвичайно популярної у першій половині ХХ століття мови, але й заснував 1912 року в Коломиї Крайове товариство українських есперантистів «Поступ» – «Esperanto-societo Progreso».

Народився Орест Кузьма 24 січня1893 року у селі Диниска повіту Рава Руська (нині село Диніска у Республіці Польщі), де тоді жили батьки його матері, у родині вчителя. Мати була донькою греко-католицького священника, посла до Галицького сейму о. Віктора. Тут найвидатнішим гостем 1912 року був Іван Франко, який приїхав читати поему «Мойсей». Орест навчався у чотирикласній початковій школі, а тоді у Коломийській державній гімназії, яку закінчив 1913 року. Його знайомство з мовою есперанто відбулося завдяки знайденій книзі у коломийській книгарні – підручника без обкладинки і титульної сторінки з цієї міжнародної мови. Есперанто так захопило юнака, що він разом із приятелями взявся її популяризувати. Хлопців привабило те, що вони мали власну мову, якої крім них не знали не лише інші студенти, а й гімназійні професори. Від коломийського осередку есперантистів його очільник був делегований одним із 14 українців на VІІІ Всесвітній Конгрес есперантистів у Кракові, який відбувся 11 – 18 серпня 1912 року, і де видатний коломиєць зміг особисто познайомитися з творцем есперанто Л. Заменгофом та з його рук отримав у подарунок книжку «Lingvo Internacia» («Міжнародна мова»). Як засновник і редактор, О. Кузьма започаткував вихід 1913 року в Коломиї першого українського есперантського періодичного видання – місячника «Ukraina Stelo» (Українська Зоря), який виходив упродовж 1913 –1914, 1922 – 1923 років.

О. Кузьма переклав на мову есперанто та опублікував у есперантських виданнях твори українських класиків Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, В. Стефаника, Б. Лепкого, О. Маковея, М. Яцківа, О. Стороженка, історичні праці М. Грушевського, літературознавчі студії В. Сімовича. Також він започаткував серію поштівок, де були написи есперанто, німецькою та українською. Серед поштівок були портрет Ю. Федьковича, малюнок батьківської хати Т. Шевченка, малюнок Ю. Крайківського «Каменярі». Унікальним є портрет Кирила Трильовського, виконаний олівцем О. Кузьмою (Відень, 1916 року).

Продовжив навчання коломийський есперантист у Віденському університеті (1913 –1918), де захопився фотосправою, пройшов практичний курс фотографії (1915 –16), мав у Відні власну фотомайстерню. Працював цензором, потім головним працівником, пізніше – заступником керівника української групи цензури від 4 вересня 1916 по 27 серпня 1918 року, служив у відділі Легіону УСС, який перебував у Відні. Також працював у Пресовій квартирі Легіону УСС.

До рідної Коломиї О. Кузьма повернувся наприкінці літа 1918 і був прийнятий на посаду адміністратора-техніка у Державному Краєвому уряді відбудови, очолював військову друкарню, де виходили газети «Покутський вісник», «Січовий голос», «Громадський голос», «Новини», «Учительський голос».

1919 року в Коломиї О. Кузьма видає брошури «Український правопис» та «Ключ до читання жидівського друку». У 1920 році він отримав призначення в польську державну чоловічу гімназію, де навчав української мови, географії, фізики, природознавства, трудового навчання і навіть палітурної справи. 1 грудня 1923 року був переведений до державної гімназії з українською мовою навчання й викладав там ще й математику. Впродовж 1923 – 1929 років Орест Кузьма студіював на фізично-природничих курсах у Львові та Станіславові й 18 травня 1929 р. у Кракові склав кваліфікаційний іспит з біології та хімії.

15 липня 1922 року Орест Кузьма обвінчався з Марією Меренюк (1906 –1994), яку «призначив» собі в дружини десятьма роками раніше, коли сам закінчив гімназію, а їй було лише 6 років.

До коломийських есперантистів долучився А. Чайковський, опублікувавши статтю «Світова мова будучности (La esperanto)» у часописі «Український голос» 1922 року.

У 1922 році Орест Кузьма власним коштом видав «Повний підручник до науки міжнародної мови есперанто» (перший підручник мови есперанто видав у Тернополі 1907 року М. Юрків), а також есперантсько-український словник Карла Вербицького з власною передмовою. У різних країнах в есперантських часописах виходили переклади О. Кузьми. Він багато подорожував, підтримуючи дружні зв'язки з есперантистами світу.

У 1930 – 1931 роках місцева польська газета надрукувала курс лекцій О. Кузьми для вивчення есперанто.

У Кракові 1931 року відбувся ХХІІІ міжнародний конгрес есперантистів, делегатами якого стали О. Кузьма, Т. Скотинський та І. Черкавський. 1931 року у Коломиї вийшла брошюра «Ключ до есперанто».

У 1939 році українську гімназію було перетворено у міську середню школу №1, де вчителював О. Кузьма, а в 1941 році став її директором. Після війни працював вчителем хімії та біології у міських середніх школах №1 і №2 та у технікумі медсестер. У 1945 році родина Кузьмів прихистила колишню гімназистку Ганну Шепетюк (Лепкалюк), яка у часі німецької окупації квартирувала у їхньому домі. Її сестри належали до підпілля ОУН – УПА. У 1947 році Ганну заарештував НКВС, перед тим влаштувавши обшук у домі Кузьмів. Згодом Ганна назве внука Орестом. 22 жовтня 1947 р. будинок Кузьмів оточили військові, а на збори їм дали годину. Товарним потягом родину вивезли в Омську область, де вони потрапили до Тюкалінського радгоспу, де поселили в бараці, у якому раніше утримували корів. Згодом прибулим виділили дерево, що вони будували собі хати. Тут, у Сибіру, О. Кузьма посадив сад, отримуючи саджанці з України. Після смерті Й. Сталіна зажевріла надія на реабілітацію. З 1955 р. О. Кузьма працював учителем біології у семирічній школі у Тюкалінську, а вже через рік родина повернулася на рідну землю. Старенький педагог із серпня 1956 року ще попрацював учителем у коломийській середній школі №5, а в 1957 р. у 64-річному віці вийшов на пенсію. З великими труднощами родина повернула свій особняк. Помер видатний коломиєць 15 грудня 1968 р., похований поруч з батьком на давньому цвинтарі Монастирок.

У Коломиї гідно продовжують традиції видатного земляка, проводять Дні Ореста Кузьми.

Ця книга приурочена до 130-річчя з дня народження О. Кузьми та 100-річчя видання у Коломиї 1922 року його «Повного підручника до науки міжнародної мови есперанто».

У Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського є ще книга «І зійшла над Прутом зоря есперанто» (упорядник Богдан Волошинський), що містить статті про вихід у світ першого українського есперантського періодичного видання – часопису «Ukraina Stelo» (Зоря України), який у 1913 – 1914, 1922 –1923 рр. видавали у Коломиї.

Ніна Козачук

Бібліотекар

Про автора

Бібліотекар, кандидат філологічних наук