"Українська сага в декораціях американського роману" від Віктора Шепелєва

Щоправда, айтівець не планував про неї дізнатися, а просто хотів помандрувати після відрядження нетуристичними  американськими маршрутами. Та з того штормового вечора їхня чоловіча рутина виглядає приблизно так: вранці — поживний сніданок від Йони, виконання завдань за робочими проєктами, а по обіді — порядкування яблуневим садом та допомога з усім побутом, який старий ветеран не міг приборкати самотужки. За вечерею той щоразу розповідає йому нову історію, що інтригує та лякає водночас. Чи стане гість одним із тих таємничих силуетів за вікном, що нагадують страхітливих хортів, зграя яких із кожною історією все більшає, чи стане він 27-м мерцем? 

«Джонатан Зелений сказав, якось зніяковіло, майже виправдовуючись: „Так повелося, що в нас – Зелених – є історії про мерців. Тобто я знаю багато мертвих людей, чи, як це сказати, багато моїх знайомих померли”»

У передмові автор зазначає, що це “українська родинна сага у декораціях американського роману”. Хоч він пише з іронією, але, як на мене, це влучна гра слів, адже кілька поколінь емігрантів спостерігали тут за найрізноманітнішими епізодами: як індіанці навчилися говорити українською; як жінка конвертувала лють у постріли і стала сержантом-інструктором під час Першої світової війни, а інша, її сестра, – зіркою німого кіно; як сухий закон легко обходили за допомогою трьох сміливців, друкарської машинки та надійного підвалу. В кожній з цих історій є мрець-символ, за допомогою якого ми бачимо своєрідну дорогу на мапі, що пролягає від давнини і до сьогодні. 

Тут Зелені бачили народження, хрещення, травми та епічні смерті, які, можливо, не так кардинально змінювали країну, як фінансові махінації багатих та впливових родин на Уолл-стріт, але у межах життя однієї нації становили цілий комплекс із компромісів та протиріч ідентичностей. Хоч у цьому плетиві іноді легко заплутатись, сам роман надзвичайно іронічний, чесний та неоднозначний, тому кожен читач зможе віднайти у ньому свій гумор, підтекст, своє власне “українське” поселення серед нічого.