Хто наздоганяє нас, коли ми тікаємо від самих себе і, чи можливо змінити час без чарівних пігулок або подорожей? День, декілька років десятків років різниці у часі та два альтер его людей, що втратили одне одного і зустрілися знову, щоб поговорити про власне минуле.
Це доволі медитативний роман про вибір та те, як одне невелике рішення може змінити життя. Так, письменник Крістоф одного разу повертається до рідного міста з презентацією своєї першої успішної книги. Він вже тривалий час перебував у творчій кризі, яка межувала із депресією, та все ніяк не міг вирішити, про що ж йому писати далі. Він вклав багато особистих переживань у цей твір і хоч як намагався стверджувати, що він не автобіографічний, все ж прагнув, щоб саме тут його викрили, впізнали, але цього не сталося. Тож вже під вечір, в пошуках знайомих спогадів та розради заглянувши до першого місця роботи в готелі, він побачив хлопця, як дві краплі води, схожого на нього, хіба що із меншою кількістю зморшок та без розпачу в очах. Відтоді його образ переслідує Крістофа повсякчас і, що гірше – живе його минулим життям.
“Ніколи не повертайтеся туди, де ви були щасливі. Поки ви не робите цього, все залишається живим у вашій пам’яті. Якщо ви опиняєтеся там знову, все руйнується” (Агата Крісті)
Що цікаво, він вперше бачить це альтер его саме у відблиску дверей, що слугує метафорою зеркала, відображення якого завжди спотворює важливі дрібні відмінності та деталі. Автор постійно перемикає нашу увагу між цією розповіддю та діалогом між Крістофом та Магдаленою, його партнеркою з того, минулого життя, яку він мав необережність втратити, поки писав свій Magnum Opus. Щоправда, важко сказати, чи Лєна справжня, адже її так само, як і молодше альтер его письменника, Кріса, протягом пів дня дії роману майже не помічають перехожі та знайомі. Вона й сама не помічала поруч із собою присутності колишнього хлопця, допоки він не залишив їй записку із побажанням зустрітися на кладовищі. Такий символізм тут важливий, адже дає нам зрозуміти зв’язок розриву стосунків, під час якого мало хто навколо відчуває прірву між окремим світом, який колись будували партнери, та тим, що вже ніколи не трапиться і залишиться на такому собі кладовищі мрій та ілюзій.
“Якби я знала, якби була впевнена, що колись він стане таким, як ви, то можливо змогла б, мабуть, повернутись до нього. Але, можливо, він зможе стати таким, як ви, тільки в разі, якщо я кину його, якщо життя його полетить шкереберть, як полетіло шкереберть ваше”
Особисто для мене, це історія про шалену самотність після втрати близької людини, схожу на траур, який поглинає все і виснажує майже так само сильно, як смерть. Крістоф постійно скаржився на те, що не хоче писати про звичайне життя, у якому відсутній драматизм та сюжет, яке, здавалось би, позбавлене історії, адже все відбувається розмірено і циклічно, але сам довів протилежне. Звісно, це не фантастична подорож у минуле, завдяки якій все можна виправити, але, можливо, саме вона змусить його рухатись далі.
А чи відбудеться це, дізнавайтеся, взявши книгу в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського.
За подаровану книгу дякуємо директору видавництва «Книги ХХІ» Василю Дроняку.
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
