Крихкий, безмовний та безликий: "Уроки грецької" Хан Ґан
Книга лауреатки Нобелівської премії з літератури Хан Ґан, видана українською у видавництві «Vivat», встигла здійняти навколо себе багато галасу. Насамперед через те, що авторка стала першою південнокорейською письменницею, яка отримала цей, без сумніву, найбажаніший «книжковий Оскар». Та чи і в ньому не помилилося журі?
Ґан Х. Уроки грецької / Хан Ґан ; пер. з англ. В. Акімової. – Х. : Віват, 2025. – 176 с. – (Серія “Художня література”).
В мене, як і у багатьох, зазвичай доволі високі очікування від книг із претензійною наліпкою/написом «лауреат (підставте будь-яку) премії». І не думаю, що «Уроки грецької» стали виключенням, але про все за порядком. Перш за все, це дуже філологічний роман. Він скоріше про форму, те, як авторка працює з мовою, посиланнями на різноманітні культурні мотиви й давні тексти. Такі твори нерідко ставлять перед читачем завдання “розгадати” їх, декодувати, пройтися разом лабіринтом сенсів, але аж ніяк не відпочити за чашкою кави. Через це мені дещо складно сказати, наскільки б відрізнялися би моє розуміння та занурення у читання, якби я глибше розуміла корейську, східноазійську тематику та, звісно ж, давньогрецькі твори. Мова Хан Ґан схожа на плавну течію небурхливої спокійної річки, сповнена роздумів, що, однак, дуже характерно для азійських письменників.
Попри все це вона дуже майстерно описує втрату основних чуттів людини – мовлення та зору, під час якої головні герої в різний спосіб з кожним днем, поступово занурюються в темряву і усвідомлюють невідворотність процесу. Неодноразово вони порівнюють це відчуття із падінням у колодязь, крізь товщу води якого не пробивається звук, та блакитну млу, що покриває все навколо. Мені імпонує те, як авторка зображує відчуття дереалізації, недосконалості життя обох та їхній пошук нового Я в неіснуючій, мертвій мові.
Чоловік та жінка зустрічаються на уроках давньогрецької в Сеулі як викладач та студентка і тривалий час ніби й не розуміють, що втікають сюди заради порятунку. Вона намагається повернути здатність говорити, вивчити нову мову, зануритися в інший контекст та бути подалі від звичних мовних конструкцій. Колись їй вже вдалося зробити це і викликати цікавість до життя в 17 завдяки французькій.
Оповідь та стиль тут нелегкі для сприйняття, адже зміщують фокус уваги від персонажа до персонажа, вони ніби переплітаються одне з одним за допомогою зміни займенників та, наприклад, форм звертання в листах чоловіка. Можливо, корейська дозволяє подібну гру, але в перекладі важливість та зміст такого переходу міг стати не таким очевидним і дещо заплутаним. Що цікаво, головний герой розповідає свою історію самостійно, тоді як про долю загадкової жінки ми дізнаємося зі слів авторки, що ще раз привертає нашу увагу до її безмовності.
“Попри сподівання психіатра й матері, спонукання до соціальної взаємодії не змогло розбити стіну її мовчання. Натомість темний глиняний глечик її тіла наповнила ще яскравіша й концентрованіша тиша”
Найчастіше головний герой мислить спогадами про дитинство та юність, про половину життя, що пройшла в Німеччині, де він втратив звʼязок із рідною країною та культурою, у якій зростав. Подібна проблема може спіткати і сина головної героїні, яка втратила опіку над ним, а колишній прагне відвезти його подалі від «неадекватної жінки».
Вона багато розмірковує про мову як про фізичний, тілесний контакт, що попри свою позірну легкість вимагає значних зусиль. Відстояти права вона може лише якщо наважиться говорити, вийти із тіні постійних пересторог та сумнівів, випливти з ріки відчаю та безнадії. Зробити це непросто, але можливо завдяки підтримці та розумінню того, хто пережив подібні емоції. Щоправда, герої по-справжньому взаємодіють одне з одним лише наприкінці книги, коли жінка наважується допомогти вчителеві у скрутній ситуації. Вони говорять за допомогою дотиків, ієрогліфічних написах на тілі, тіней, що зустрічаються в суцільній темряві аскетичної квартири.
Та чи вдалося головним героям пізнати одне одного та знайти шлях до вирішення своїх проблем, дізнавайтеся, взявши книгу в Муніципальній бібліотеці імені А. Добрянського.
За подаровану книгу дякуємо видавництву “Vivat” та його PR-менеджерці Олені Лисенко.
Катерина Теленько
Завідувач сектору обслуговування
Про автора
Завідувач сектору обслуговування, книжкова блогерка