24-12-2025

Небезпечна суміш: "Хімія кохання" Сарії Вілсон

“Хімія кохання” – це типовий ромком, з якими можна непогано провести кілька годин ввечері і особливих вимог та очікувань до них зазвичай немає: це має бути весело, порівняно динамічно та викликати стару-добру віру у вічне кохання раз і назавжди. Чи вдалося це втілити Сарії Вілсон? Давайте розбиратись!

Сюжет тут доволі типовий: Анна – хімікиня-початківець, яка наполегливо працює, але голова відділу компанії не помічає її вкладу та нових прогресивних ідей, скільки б дівчина не намагалася їх просувати. З часом вона все більше відчуває себе надто кваліфікованою для місця, де її не цінують та не поважають. Тому, після чергового скандалу імпульсивно вирішує звільнися з роботи та спробувати нарешті закохати в себе віцепрезидента, адже тепер вони не будуть пов’язані правилами та ієрархією. Так само неочікувано в її житті з'являється його ще привабливіший зведений брат, який пропонує угоду-експеримент з холодним розрахунком: він допомагає Анні привабити брата ревнощами, а вона в свою чергу зриває заручини та рятує компанію від поглинання конкурентами.

Загалом сама ідея книги здавалася мені непоганою, до того ж рейтинги на Goodreads переконують, що вона працює на свою аудиторію, але щось постійно не давало мені спокою. І ось чому: троп фіктивних стосунків тут не зовсім працює, бо особисто мені від самого початку було зрозуміло, чим це закінчиться. Очевидно, що при виборі між маніпулятивним та егоцентричним Крейгом, який навіть не пам’ятає її імені, та гендиректором Марко, який буквально захоплюється всім, чим вона сама, Анна зрештою обере другого.

Ми спостерігаємо, як вони день в день проводять час разом, він змінює під неї свій напружений графік і за якихось тиждень-два обоє повноцінно “входять” в образ закоханої пари, якій заборонено кохати одне в одного. Не знаю, чого мені не вистачило: можливо, характерних для таких сетингів сварок та драми, а, можливо, тієї хімії, на якій так акцентує увагу авторка. І все б нічого, якби Анна не настільки часто повторювала, що їй 26, а я мало вірю в миттєве кіношне кохання, коли це не стосується підлітків. Хоча напевно я чогось не розумію і попри стереотипи в Лос-Анджелесі навіть дорослішають пізніше…

Ще однією проблемою цієї книги є те, що Сарія Вілсон буквально дала нам шаблон, за яким головна героїня цікавиться декількома фандомами міленіалів і більшість жартів, діалогів тут будуються навколо спільних фанатських приколів із “Зоряних війн”, “Володаря перснів” та популярних гік-ігор. Це було цікавою темою, що зав’язати розмову під час першої зустрічі, коли Марко врятував її на вечірці, на яку вона прийшла в косплеї Арвен й так відволікав від поганих думок, але після це виглядало дещо натягнуто та незрозуміло для читача, який перебуває поза контекстом. Ні, з часом у них з’являються нові теми для обговорення і, справедливим буде зазначити, що вони доволі відверто розповідають про сімейні проблеми та труднощі, поступово стають з “бізнес” партнерів друзями, а вже згодом закоханими.

І навіть в це я могла б легко повірити, але відверта карикатурність образів інколи настільки дратувала, що хотілося зняти з Марко шар ідеальної маскулінності, а з головної героїні стерти маску милої незграби, яка зомліває, щойно поглянувши на нього. Водночас я прям криком-кричала в порожнечу, щоб Анна звернула увагу на щось окрім гори м’язів та перестала думати про те, що вона Марко байдужа і взагалі він до всього ставиться серйозно, йому це потрібно лише, щоб заволодіти компанією батька.

В цьому всьому абсурді голосом розуму стає найкраща подруга Анни, Каталіна, про яку мені б справді хотілося прочитати окрему книгу, бо вона така, якою б я хотіла бачити цей типаж героїнь – розумна, але дотепна науковиця, яка вміє за себе постояти, підтримує подругу та наводить аргументи, чому цей план кепський, адже та постійно закохується в емоційно недоступних чоловіків.

Загалом, важко сказати в чому тут проблема і чи справедливі всі високі оцінки: скоріш за все правда десь посередині і комусь потрібно було почитати щось подібне, щоб розслабити, а з чим з чим, а з цим завданням книга успішно впоралася. А пересвідчитися в цьому ви можете, взявши її в Муніципальній бібліотеці імені А. Добрянського.

За подаровану книгу дякуємо видавництву “Vivat” та його PR-менеджерці Олені Лисенко.

Катерина Теленько

Завідувач сектору обслуговування

Про автора

Завідувач сектору обслуговування, книжкова блогерка