06-01-2026

Збірка поезій Раїси Лиші "Зірнула зірниця"

Лиша Р. Зірнула зірниця: Поезії. – К: Ярославів Вал, 2010. – 336 с.

Розпочинається книга з відгуків про поезію Раїси Лиші Богдана Бойчука, Євгена Сверстюка, Юрія Тарнавського, Ар’є Вудки, Валентини Лисенко, Миколи Рачука, Любомира Крупи. Зокрема Богдан Бойчук звертає увагу на метафори поетеси: “Метафори природи в Раїси Лиші вишукані й дивинні, але завжди прямо комунікативні. Наприклад: «у очереті протіка лисиця» навіває в уяві образ води, як лисиці, або лисицю, яка плинно протікає (втікає) в очерет; картина «небо в густому як ліс очереті сховалося і тихенько заснуло» відтворює тишу і злагоду природи; подібно сприймальні й такі метафори, як «хата на зелених бузинових ногах звисає з місяця», чи «вишневий сад сховався у глечик», «ніч збира молоко / але припнуто місяця / і зоря побіліла»”. Євген Сверстюк зауважує: “Поетка заглядає в таємницю буття і бачить там часом таке, чого ще ніхто не бачив “у золотому віконці” між небом і землею”.

Основною рисою поезії Раїси Лиші є вишукана метафоричність, наприклад: „очеретина у синім намисті / розгойдує небо”, „очерет несе / оберемок холоду”, „сніг останній / ноги підібгав / готовий вознестись”, „стіл сипле у стелю / веселку”, „груша різьбить / у небі колиску / і сіє мак”, „дерева порозв’язували небо”, „колише небо / доки не виросло / птаха”. Ці поезії нагадують сни, де поетеса летить: „я лечу то зелено то жовто / всередині кольорів”, „ніщо не заважа мені / над вишнями / летіти”. Символ голки як знаряддя праці використовується у поезії:

людина ввіткнута

в роботу

наче голка

туди-сюди

шиють і шиють

нею

великий мішок

для світу.

Одна із поезій нагадує народні замовляння:

посій мене вербо

зеленим листям

позбирай коханий

місячним намистом

сховай мене

таємна сило

щоб ні залізні

ні глиняні

ні інші стіни

були не владні спинити.

Своєрідно подана Чорнобильська трагедія:

на вершечку древа життя

розтирається сатанинський плювок

чорнобильний

стоїть діва-краса

Україна

у віночку аесовім

просить у Бога роси

на самім вершечку древа життя

дно мовчазне відкрите

і ми на гіллі

для чого ростем?

У зворушливому вірші „Озивання до матері на той світ” бачимо відхід в інший світ, її єднання з сонцем:

Мати моя простягла свої руки

до червоного Божого сонця

сонце лагідно

простягло руки до неньки

Полетіла матуся

угору у світло

стало її не видно

світ залишився сам

Сонячним дощем

долетіла до мене

до зелен-трави святої

материна сльоза.

Невидима грань між світами описана ще в одній поезії Раїси Лиші:

метелик летів

з одного краю світу

у інший

та спустився до квітки

привітатися й перепочити

і я тоді запитала

а далі куди?

у позасвіття одказує

вістку несу

й ворухнув мальовками

на урочисто розпрямлених крилах.

Хочеться сказати кілька слів про наївне малярство Р. Лиші, тут фантастичні птахи і морські богині, богоматір з немовлям, кінь у синьому морі, різні квіти, її роботи по-дитячому добрі і простодушні.

Завершується збірка біографією поетеси, есеїстки і малярки, з якої довідуємося про переслідування мисткині в 70-ті роки за “націоналізм” та літературно-мистецький нонконформізм. У роки перебудови та незалежності поетеса активно видається в Україні та за кордоном.

Книга поезій та вибраних есеїв Раїси Лиші буде цікава усім поціновувачам літератури.

Ніна Козачук

Бібліотекар

Про автора

Бібліотекар, кандидат філологічних наук