Збірка поезій Раїси Лиші "Зірнула зірниця"

Лиша Р. Зірнула зірниця: Поезії. – К: Ярославів Вал, 2010. – 336 с.
 
Розпочинається книга з відгуків про поезію Раїси Лиші Богдана Бойчука, Євгена Сверстюка, Юрія Тарнавського, Ар’є Вудки, Валентини Лисенко, Миколи Рачука, Любомира Крупи. Зокрема Богдан Бойчук звертає увагу на метафори поетеси: “Метафори природи в Раїси Лиші  вишукані й дивинні, але завжди прямо комунікативні. Наприклад: «у очереті протіка лисиця» навіває в уяві образ води, як лисиці, або лисицю, яка плинно протікає (втікає) в очерет; картина «небо в густому як ліс очереті сховалося і тихенько заснуло» відтворює тишу і злагоду природи; подібно сприймальні й такі метафори, як «хата на зелених бузинових ногах звисає з місяця», чи «вишневий сад сховався у глечик», «ніч збира молоко / але припнуто місяця / і зоря побіліла»”. Євген Сверстюк зауважує: “Поетка заглядає в таємницю буття і бачить там часом таке, чого ще ніхто не бачив “у золотому віконці” між небом і землею”
 
Основною рисою поезії Раїси Лиші є вишукана метафоричність, наприклад: „очеретина у синім намисті / розгойдує небо”, „очерет несе / оберемок холоду”, „сніг останній / ноги підібгав / готовий вознестись”, „стіл сипле у стелю / веселку”, „груша різьбить / у небі колиску / і сіє мак”, „дерева порозв’язували небо”, „колише небо / доки не виросло / птаха”. Ці поезії нагадують сни, де поетеса летить: „я лечу то зелено то жовто / всередині кольорів”, „ніщо не заважа мені / над вишнями / летіти”. Символ голки як знаряддя праці використовується у поезії:
 
людина ввіткнута
в роботу
наче голка
туди-сюди
туди-сюди
шиють і шиють
нею
великий мішок
для світу.
 
Одна із поезій нагадує народні замовляння:
 
посій мене вербо
зеленим листям
позбирай коханий
місячним намистом
сховай мене
таємна сило
щоб ні залізні
ні глиняні
ні інші стіни
 
були не владні спинити.
 
Своєрідно подана Чорнобильська трагедія:
 
на вершечку древа життя
розтирається сатанинський плювок
 
чорнобильний
стоїть діва-краса
Україна
у віночку аесовім
просить у Бога роси

на самім вершечку древа життя

дно мовчазне відкрите
 
і ми на гіллі
для чого ростем?
 
У зворушливому вірші „Озивання до матері на той світ” бачимо відхід в інший світ, її єднання з сонцем: 
 
Мати моя простягла свої руки
до червоного Божого сонця
сонце лагідно
простягло руки до неньки

 

Полетіла матуся 

угору у світло
стало її не видно
світ залишився сам

 

Сонячним дощем 

долетіла до мене
до зелен-трави святої
материна сльоза.
 
Невидима грань між світами описана ще в одній поезії Раїси Лиші:
 
метелик летів
з одного краю світу
у інший

 

та спустився до квітки

привітатися й перепочити

 

і я тоді запитала

а далі куди?

 

у позасвіття одказує

вістку несу

 

й ворухнув мальовками

на урочисто розпрямлених крилах.
 

Хочеться сказати кілька слів про наївне малярство Р. Лиші, тут фантастичні птахи і морські богині, богоматір з немовлям, кінь у синьому морі, різні квіти, її роботи по-дитячому добрі і простодушні. 

 

Завершується збірка біографією поетеси, есеїстки і малярки, з якої довідуємося про переслідування мисткині в 70-ті роки за “націоналізм” та літературно-мистецький нонконформізм. У роки перебудови та незалежності поетеса активно видається в Україні та за кордоном.

Книга поезій та вибраних есеїв Раїси Лиші буде цікава усім поціновувачам літератури.

author

Ніна Козачук

Бібліотекар

Про автора

Бібліотекар, кандидат філологічних наук