Роберт Бернз в українській культурі та перекладах

Своїх синів скликає,

Й бадьоро йдуть вони на клич,

Відвага в них палає.

Такими ж бачаться бідні воїни, яким пощастило повернутися з війни:

Шануй солдата-бідняка,

Вітай його з дороги:

Опора Батьківщини він

У день і час тривоги.

Намагання показати винуватців війни теж виглядає актуально:

Державці! Вас я, вас кляну

За братовбивчу цю війну!

Усі жалі, що серце тнуть, 

Хай вам на голови впадуть!

Девізом лунають рядки з пісні, яка була неофіційним гімном Шотландії і досі є гімном Шотландської національної партії: 

Знов кличу разом всіх іти:

Або побить, або лягти!

Чи інше кредо:

Або побіда, або смерть!

Із “Заповітом” Тараса Шевченка співзвучні рядки, створені автором під впливом подій Великої французької революції:

Забудуть рабство і нужду

Народи і краї,

І будуть люди жить в ладу

У здруженій сім’ї.

Серед інтимної лірики поета можна назвати вірш “Моя горянка”. Є в ньому такі рядки: 

І хоч навік Фортуна зла

Мене на мандри прирекла.

Я все здолаю, все стерплю

За ту горянку, що люблю.

Ще в одному творі автор зізнається:

З усіх країв, з усіх вітрів

Я західний люблю,

Бо залишив там любку я,

Бо серце в тім краю

Чимало українських перекладів є до вірша “My luve is like a red, red rose”. Ось один із них (Василя Мисика): 

Моя кохана – пишна рожа,

Краса весняних днів; 

Моя кохана – мелодійний,

Приємно-зграйний спів. 

В іншому вірші поет показує сцену прощання з коханою Елізою: 

Елізо, час розлуки, час,

Із дому їду я;

Між нами доля прокладе

Розбурхані моря.

Ну що ж, нехай моря кругом,

Хай ураган і грім:

Не стерти образу твого

У мене в серці їм!

Близьким за темою є поезія “Прощання”, коли автор збирається їхати на Ямайку. щоб працювати бухгалтером на плантації. Тут до Шотландії поет підбирає епітет “хмурна”, але показує і любов до неї:

Ти ближча серцю, аніж край,

Де спіє ананас!

Часто в історії є трагічні моменти, як у рядках Роберта Бернза:

Ми пішли за праве діло

До великої мети, 

Але небо не судило

Ворогів перемогти.

Про розлуку з милим, який іде на війну, йдеться в одній із поезій:

Була собі дівчина,

Люба-мила дівчина, 

І любила вона вірно юнака…

Та ударила війна,

Розлучила їх вона, –

Ох, яка ж та розлука тяжка!

Та найвідомішою в Україні є пісня Роберта Бернза “Нехай і холод, і вітри” у виконанні гурту “Пікардійська терція”.

Політичною сатирою є вірш “Елегія на 1788-й рік”, де в образах півнів, які щодня скубуться, митець зображує лідерів політичної опозиції Вільяма Пітта та Чарльза Джеймса  Фокса. Звертається тут письменник і до міністрів:

Ви нагребли немало злота, 

Хоч не сушила вас робота.

Екологічна проблема, що актуальна для багатьох країн, зокрема й України, піднімається у вірші “На винищення лісу біля Дремленріґа”:

– Яке ж то лихо,  – я спитав, –

Тебе спіткало ненароком,

Що оголило груди скель

Понад живим твоїм потоком?

У кінці твору автор малює винуватців такого знущання над природою:

Це люди, люди! – він зітхнув,

В яснім занурюючись лоні. –

Хробак не простий тут точив:

Хробак у герцогській короні!

Тонкий лірик, письменник співчутливо ставиться до ромашки, підрізаної плугом чи до мишки, вивернутої череслом з нори. Проблему бездомної мишки автор порівнює з людськими проблемами:

Ти щасливіша за людину,

Бо знаєш тільки цю годину.

А як в минуле погляд кину –

І знов журюсь.

Про завтрашню ж непевну днину

Й гадать боюсь.

Як бачимо, для сучасного українського читача твори Р.Бернза залишаються актуальними, адже любов, війна, екологічні проблеми – це те, що з нами щодня.

Ганна Дика. Роберт Бернз в українській культурі. Збірник статей. – К.: ТОВ “ВІА-А-ПОЛ”, 2025. 280 с.: іл.

Розпочинається збірник статею “Вдячне слово перекладачам”, яка була у попередній книжці з творами Роберта Бернза, про що ми уже згадували вище. Наступна стаття “Наснага до праці”, написана з нагоди конференції, що відбулась 12 січня 2013 року в університеті Ґлазґо, тут розповідається про спроби вшанування шотландського Барда науковими читаннями. Вперше було здійснено таке зібрання у 1921 році. З того часу конференції стали щорічними (крім років війни). Новим етапом гідного вшанування Барда стало створення  у 2007 році Центру досліджень Роберта Барнза при університеті Ґлазґо.

Ганна Дика зазначає: “Коли я стояла на трибуні Університету Ґлазґо, мене вразила думка, що я перша з українських перекладачів творів Роберта Бернза маю честь і щастя брати участь у конференції, присвяченій Барду, взагалі бути в Шотландії. Наші великі перекладачі Іван Франко, Павло Грабовський, Василь Мисик, Микола Лукаш мали б стояти на цій трибуні задовго до мене”.  Присутні були вражені кількістю українських перекладачів та їхніми долями, про що розповіла дослідниця. Далі їм з Пітером Кормилом запропонували прочитати твори Роберта Бернза українською.

Є тут дослідження “Іван Франко – редактор видання курсу лекцій Миколи Стороженка “Нарис історії західно-европейської літератури до кінця ХVIII віку” та “Поема Лесі Українки “Роберт Брюс, король шотландський” як варіації на шотландську тему”. Розглядаються в окремих розділах книги постаті і долі перекладачів Мар’яни Хмарки, Святослава Караванського, Василя Мисика. Про радянську музичну бернзіану 40 – 50-х рр. ХХ століття зокрема композитора Юлія Мейтуса йдеться ще в одній статті збірника.

Цікавими є кількість накладів перекладів Бернза на українську мову, здійсненого Василем Мисиком та Миколою Лукашем ювілейного 1959 року (8000 примірників). А російські переклади Самуїла Маршака третє доповнене видання 1954 року – 25000 примірників, п’яте видання 1959 року – 75 000 примірників. Самі ж прижиттєві видання Р. Бернза виходили накладом 3000 примірників. Були ще “піратські видання” шотланського поета, а також закордонні видання у Філадельфії тиражем 612 примірників. Як бачимо, в Радянському Союзі була особлива увага до творчості письменника, про що свідчать наклади його книг. Шкода, що  обидві книги, про які нині йдеться, видані в Україні тиражем 300 примірників, тобто найменшим з усіх згаданих.