31-03-2026

Війна і порозуміння у поезії Ігоря Павлюка

Ось-ось вже, здавалось, безсмертя –
строфою подать…

Павлюк І. Торф / І. Павлюк. Друкарський двір Олега Федорова, Київ, 2025. 304 с.

Російсько-українська війна присутня у деяких віршах Ігоря Павлюка. Так уже в першій поезії “Війна у лісовій пісні”, автор пише: “Лукаш ув окопі чекає, стріляє уміло”, а Мавка “стала тепер медсестрою”.

Буквально кількома рядками у циклі “Провінція” мовиться:

війн багато,
А життя одне.
От і знову половці набігли
На лице красиве і сумне.

Ще в одній поезії Ігор Павлюк так змальовує сучасне життя:

В мою весну просочилась війна,
Немов ковбой з повадками бандита.

Віра в перемогу, коли російські вороги повернуться на свою землю, звучить у рядках: “І вернулись до себе ті обри й татаро-монголи…”.

Потужна сугестивна лірика: у слові через глибину розгалужених ланцюжків асоціацій химерно єднається мить і вічність, релігійність та язичництво, містика та еротика, верховіття духу і глибини тіла, особисте і загальнолюдське. А ще – власне українське, щемливе, болюче, сьогоденне…

Поезія “Передчуття” викликає у читача відчуття помежів’я, у якому передчуття кохання несподівано постає як передчуття осені, коли “Іще й не осінь, та вже й не літо. / Душевно тихо”).

Гіпнотичні алітерації і розпочинають (“Поет і муза читають вірші на свіжім сіні. / Та чомусь осінь, вже чути осінь в їх голосінні”), і закільцьовують вірш:

Тривожно й тонко скриплять дерева голонасінні.
А руки музи занадто ніжні, до потрясіння…

Зразок інтимної поезії – вірш “Коханій” має ледь змінене кільце:

Дерева золотом цвітуть.
Весела осінь.
А я тебе, сумну, святу,
Люблю і досі.

Як відомо, осінь – пора весіль, а для письменника вона стає символом кохання (“А я тебе, сумну й святу, / люблю, як осінь”). Порівняння і перифраза передають закоханість ліричного героя, його поклоніння перед коханою:

Твої уста –
Як перший ранок,
Моя сльозина золота,
Мій птах-підранок.

Символічний образ найбільшої української річки випливає у порівнянні:

Твоя коса і очі, й стан
Мені вже кровні.
Така глибока висота –
Немов Дніпро в них.

Образ первинної водної стихії, з якої виходить усе суще, і водночас житейського моря постає у поезії “Біля моря”, де печаль (“І зорі досі – як могили предків”) поєднується із семантикою морської глибини. Ліричний герой тут – “правовірний” сонцепоклонник. Прихильник моря, автор увібрав і синтезував усю соціокультурну і містичну семантику його концепту.

Еротична образність другої строфи поєднується з пошуками Бога у третій (“Ми малювали Бога на піску”). Ігор Павлюк використовує антитезу: “А в смерті вітру – ангельські весілля”.

Паралелізм останнього дистиха повертає до гостроти сьогодення:

Кінець тунелю – мов кінець ствола…
А море – то початок батьківщини.

Золотий світ дитинства, де біля печі дрімає котик, а бабуся розповідає мудрі життєві оповіді, постає у поезії “Ідилія”:

Глечик з молоком.
Легенди баби.
Золотий вогонь…
Велика піч.
Кіт Малір заснув
На сивій лапі.
Райська ніч…

Продовжує малювати дитинство автор у поезії “Дівчинка”, що увійшла до шкільної програми. Тут заплакана дитина зізнається, що їй шкода всіх.

Але кожен у поезії Ігоря Павлюка відчитає щось своє: і виразну алюзію на окуповані території багатостраждальної Херсонщини, і правічне море одвічної батьківщини життя на землі.

Автор вдається до епітетів: “місячний вовк”, “худенька сосна”, “переляканий дощ”, “весна забарвінена”.

Письменника можна назвати майстром оригінальних розгорнутих метафор, наприклад: “шерсть трави іскриться попід зорями”, “сопілково плаче душа забинтована тілом”, “вітер до вод припадає – / втопитись хоче”, “летюча кров калин / складе у землю крила”, “через хребет епоха перелазить”, “осінь волосся рве на собі зчорнявіло”, “серце колише / Тайна хазяйка, / Вічна Мадонна ніч”, “ту русалку, / що грала / на річки останній струні”, “дівчиськом розпатланим ходить зима”, “червона сльозина листочка”, “Зігрію душу під небес периною”, “Крилата рука бабусі колише Місяць”.

Збірка буде цікава для всіх шанувальників сучасної поезії.

Ніна Козачук

Бібліотекар

Про автора

Бібліотекар, кандидат філологічних наук