“Я зробив, що міг…”

 

Праця Івана Бажанського безмежна, як і безмежна велич його душі. Своє життя він присвятив покликанню учителя, мріяв бачити звичайних сільських людей освіченими, щоб отримане знання відкривало перед кожною людиною нові обрії. Героями творів Бажанського-письменника ставали селяни, з якими спілкувався, доля яких бентежила його. Як етнограф цікавився також скарбами народної культури, побуту. І. Бажанський – чи не найперший на Буковині фотоаматор! Його дивовижні світлини увіковічнили поважний буковинських ґаздів у традиційних строях. Зачарований фольклором Іван Миколайович дбайливо збирав зразки народного пісенного мелосу, а потім залучав їх до репертуару хорового колективу “Боян”. І. Бажанський цікавився різними ремеслами та галузями господарювання і навіть створював брошурки для роботи пришкільних гуртків. Іван Бажанський працював невтомно й без упину, а прагнув працювати все потужніше, бо ще стільки не освоєних царин бачив довкола.
 

 

Народився майбутній письменник 26 лютого 1863 року у с. Дорошівці Заставнівського повіту. Він був єдиною дитиною у селянській родині Миколи й Параски Бажанських. Сім’я жила бідно, тому хлопчик з ранніх літ наймитував. А попри те дитинство запам’яталося Іванкові мальовничими краєвидами, невичерпною скарбницею народної обрядовості й щемливими піснями, що їх душею виспівувала мати. Вона часто пересипала свої оповіді приказками. Мабуть, ще тоді І. Бажанський поринув у глибини народного світогляду, прислухався до голосу віків, а згодом вирішив зберігати знайдені там перлини у записах фольклориста.
 

 

Ходити до школи – ось яке найбільше щастя тішило спраглого до знань юнака. Він багато читав, старанно навчався і за рік опанував програму двох курсів. Незвичайне обдарування і наполегливість вирізняло Івана з-поміж інших школярів. Це помітив сільський учитель і порадив Миколі Бажанському дати синові ґрунтовну освіту. Батьки зважилися відправити сина на навчання до Чернівців. Невдовзі вже студентом І. Бажанський передаватиме батькам частину своєї стипендії, адже батьки зробили все можливе й неможливе, щоб дати йому освіту.
 

 

Батько бажав бачити Івана священиком. Але після закінчення 1881 року православної народної школи у Чернівцях І. Бажанський вступив до вчительської семінарії, щоб здійснити заповітну мрію, - навчати. Тут він опанував німецьку, якою проводили навчання, та румунську мови і в майбутньому перекладав твори відомих класиків.
 

 

Після завершення навчання І. Бажанський обрав місцем роботи хутір Боянчук. Він відчував велику потребу піднімати освітній рівень саме у віддалених поселеннях, де узагалі не було шкіл. Але повітова управа заперечила цей вибір як неналежний учителеві зі знанням трьох мов, тому влаштувала молодого початківця в Лужанах. Наступного 1887 року І. Бажанського перевели у с. Вікно Заставнівського повіту.
 

 

І. Бажанський не обмежував себе лише обов’язками вчителя. У стінах Вікнянської школи Іван Миколайович організував хоровий колектив, створив чимало гуртків для розвитку різноманітних здібностей учнів. Діти опановували різні ремесла: бджільництво, садівництво, кулінарія, рукоділля. Дбаючи про освіту старшого населення, І. Бажанський проводив заняття для дорослих у вечірній школі. Від оплати принципово відмовлявся.
Згодом Іван Миколайович долучається до товариства “Руська бесіда”, філіал якого разом з читальнею відкриває у Вікні. З цього часу розпочинається його знайомство і співпраця з Ю. Федьковичем. Іван Бажанський вважав Юрія Федьковича своїм наставником і часто запитував методичної поради.
 

 

Глибоку чуйність Івана Бажанського демонструє такий його вчинок – усю грошову винагороду за публікацію в газеті “Буковина” він передав на діяльність товариства “Руська бесіда”.
1911 року І. Бажанський переймає посаду директора школи для дівчат у Вашківцях. У цей період його просвітницька діяльність досягає найбільшого розквіту. І.

 

Бажанський прагне вдосконалити дидактичну систему, ознайомлюється і впроваджує досвід педагогів світового значення, бере участь у конференціях для вчителів, самостійно проектує освітні програми, а з 1904 року працював у видавничому комітеті педагогічного й літературно-художнього журналу “Промінь”.
 

 

Літературний доробок – це ще одна грань таланту Бажанського. Вихідець з простого народу, він ніколи не цурався свого походження, під кожним твором залишав гордовите: “Писав мужик”. Чимало віршів, оповідань етично-виховного спрямування. Але основна тематика різножанрових творів письменника – соціальна. Він реалістично змальовував обставини життя буковинців, вимушену еміграцію за океан. І. Бажанського вмістив своє бачення України в публіцистичних статтях “Русини а москалі”, “Як то я з кацапа став русином-українцем”. А щоденник-хроніка “Війна” відображає страшні події Першої світової війни. Зберігати такі записи було вкрай небезпечно, та І. Бажанський нехтував будь-якими загрозами, лишень “аби правда не вмерла”.
 

 

Досить цікаві свідчення про етнокультурне багатство Буковини Іван Миколайович Бажанський залишив як фотоаматор. Він довго заощаджував на придбання професійної фотокамери німецького виробництва, а все для того, щоб проілюструвати побут, елементи обрядовості, мальовниче довкілля. Світлини досі дивують колоритністю минувшини. С. Майданська використала збільшені репродукції унікальних свідчень історії для сценічного декорування першого фестивалю естрадної пісні “Червона Рута”.
 

 

Здобуток Івана Миколайовича Бажанського неоціненний. Кожній справі, за яку б не брався, офірував самого себе, свою душу. Це зразок митця, який своє обдарування використовує для розквіту нації.
 

 

Про віддане служіння Івана Бажанського вичерпно дізнаєтеся, завітавши до нашої бібліотеки. Виставкову колекцію складають енциклопедичні джерела “Українська літературна енциклопедія” (Т. 1), “Енциклопедія сучасної України” (Т. 2), “Памятаймо! (Знаменні та пам’ятні дати Буковини в 2008 році)”, що вміщують довідку про життєво-творчий шлях буковинського просвітителя. Пізнавальні статті про різноманітну діяльність Бажанського опубліковано у виданнях “Буковина: Її минуле і сучасність” (авторська колегія: Квітковський Д., Бриндзан Т., Жуковський А.), “Календар знаменних і пам’ятних дат”, “Письменники Буковини” (Т. 1), “Література і мистецтво Буковини в іменах” (автор – Богайчук М.), “Буковина. Визначні постаті 1774 – 1918” (автор – Павлюк О.). Цікаві публікації знайдено у літературній та суспільній періодиці: “Буковинський журнал”, журнал “Німчич”, газети “Буковина”, “Буковинське віче”, “Чернівці”. Увінчують виставку книги “Бажанський І. М. Щоденник-хроніка буковинського педагога та письменника (Вашківці, 31.8.1914 – 29.11.1917)” за упорядкуванням О. Огуя, “У вінок славному землякові. Навчально-методичний посібник”, “На зламі. Роздуми про близьке і дороге” В. Михайловського. Знаменними у книжковій виставці є прижиттєві видання творів І.Бажанського, зокрема оповідання “Пропасть”, видрукуване 1900 року, та збірка статей і оповідань “Русини а москалі”, опубліковані 1911 року. Обидві книги з’явилися у друкарні товариства “Руська Рада”.
 

 

На виставці та у фондах бібліотеки є ще багато матеріалів про життя і творчість І.Бажанського. з якими можна ознайомитись, завітавши в Муніципальну бібліотеку ім.А.Добрянського.