Великдень на Буковині

Буковинці здавна на початку весни відзначали Великий День – Великдень. Це свято, як стверджує чернівецький історик і етнограф Георгій Кожолянко, охоплює широке коло обрядодій і учасників (Вербну неділю, Великоднє освячення харчів, Уливаний понеділок, Уливаний вівторок тощо) та атрибутику (вербові гілочки, ритуальний хліб – паски, калачі й бабки, яйця-писанки, свічки, воду тощо). Із прийняттям християнства народні звичаї почали переплітатися з релігійними, змішуватися, втрачати одні сенси й набувати нових.

Найбільше уваги на виставці відведено писанці – цій рукотворній княгині Великодня, улюблениці дітей і дорослих. Фарбування яєць – важливий великодній атрибут, який християнство запозичило від язичницької віри як символ народження нового життя. Писане яйце після освячення прийнято не тільки їсти, а й дарувати рідним і близьким, обмінюватися, тримати вдома як оберіг. На Буковині яйця, пофарбовані в один колір (здебільшого коричневий або червоний), називають галунками, а розписані восковою технологією – писанками, крашанками. Також трапляються крапанки (з орнаментом у вигляді великих різнобарвних крапок), дряпанки (з орнаментом, видряпаним на яйці, яке перед тим пофарбували в одну барву).

Про писанку і писанкарство читачам розкажуть численні альбоми, ошатні видання з колоритними ілюстраціями і фотографіями, зразками орнаментів, поширеними у нашому краї. А крім цього – наукові дослідження, розвідки, нариси, порадники для вчителів і учнів, збірники сценаріїв, святкові номери періодичних видань. Це, зокрема, такі відомі автори-краєзнавці і мистецтвознавці, як Віра Манько (“Українська народна писанка”), О. Соломченко (“Писанки Українських Карпат”), Василь Скуратівський (“Покуть”), Олекса Воропай (“Звичаї нашого народу”), Тетяна Кара-Васильєва і Зоя Чегусова (“Декоративне мистецтво України ХХ століття”), Войтович “Українська міфологія”. Про буковинські традиції можна почитати в книгах наших земляків Авксентія Яківчука, Корнила Ластівки, Гарафини Маковій, Йосипа-Тодосія Сележана.