Наші нові надходження

Незнайома : антологія української “жіночої” прози та есеїстики другої пол. ХХ – поч. ХХІ ст. / авторський проект, [упор., вст. сл., бібліограф. відомості та прим.] Василя Ґабора. – Львів : Піраміда, 2005. – 600 с. – (Видавничий проект сучасної літератури “Приватна колекція”). ISBN 966-8522-42-7.

В антології представлені яскраві зразки художньої прози та есеїстики (короткі романи, повісті, новели, оповідання, притчі, есеї), у яких тісно переплелися вишукана естетика й філософічність, фантазія, еротика й містика.

“Звісно, “Незнайома”, чиї учасниці — всуціль відомі українські авторки, не переконує, що всі люди сестри. Але з уваги на факт видання цієї антології, переможниці як Форуму видавців і “Книжкового світу-2005”, так і цьогорічної “Книжки року” [2006], можна зробити сміливий висновок. А саме: українська феміна, награвшись з гіркою соцреалістичною долею і заморським фемінізмом, нарешті звернула увагу на власні таланти. Які виявились на місці й у повній антологічній готовності” (Ігор Бондар-Терещенко).

З непокритою головою : українська жіноча проза / [упор. Віра Агеєва]. – К. : Комора, 2013. – 416 с. ISBN 978-966-97346-1-7.

У книзі “З непокритою головою” зібрано новелістику найвідоміших авторок модерністської й постмодерністської доби. Йдеться про досвід емансипанток і революціонерок десятих років, зміну вартостей у міжвоєнний період і, врешті, про складність пошуку нової ідентичності у пострадянські десятиліття.

Авторки збірки “З непокритою головою” – Ольга Кобилянська, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Грицько Григоренко, Уляна Кравченко (Олександра Косач), Уляна Кравченко, Наталя Романович-Ткаченко, Катря Гриневичева, Ірина Вільде, Ніна Бічуя, Любов Пономаренко, Марія Матіос, Євгенія Кононенко, Галина Пагутяк, Людмила Таран, Оксана Забужко, Оксана Лучишина.

“Музей покинутих секретів”, новий роман Оксани Забужко, над яким письменниця працювала багато років, перші критики назвали шедевром, а авторку порівняли з Достоєвським і Томасом Манном.

“Це інша вагова категорія, Кличко в оточенні підлітків зі спортшколи... в сучасній українській літературі нарешті з’явився справжній роман” (Яна Дубинянська).

Під одною обкладинкою подано два дуже значні романи Йозефа Рота – так званий “східний цикл”: “Йов” (1930) і “Фальшива вага” (1937). Один з намірів видавців у цьому й полягав.

“...Начебто від початку було відомо, що Рот багато писав про Схід Европи... проте всю міру зв’язности і пов’язаности його східного літературного універсуму видно щойно тоді, коли читати ці тексти не кожен поодинці, не як монади, а власне як певну множину чи навіть єдність” (Юрко Прохасько).

“Йозеф Рот пише так, що навіть робиться аж трохи лячно. Знову і знову запитуєш себе: як можна так добре писати впродовж стількох романів? Клас і статус цього письма дедалі більше увиразнюються з плином часу: сьогодні, коли навіть мова застібнутого на всі ґудзики Томаса Мана звучить уже ледь архаїчно, ба навіть антикварно, те, що написав цей неймовірний пияк, справляє тільки докладніше, доладніше і доречніше враження” (Юрко Прохасько).

Йозеф Рот (нім. Joseph Roth, 1894–1939) – відомий австрійський письменник і журналіст єврейського походження. Народився і виріс у м. Броди (Галичина). На Першій світовій війні був військовим журналістом, згодом зробив успішну кар’єру журналіста у Відні, Берліні, після 1933 року – у Парижі й Празі. Спочатку захоплений комунізмом, швидко змінив свої політичні погляди, приїжджаючи до СРСР як журналіст. Паралельно з кореспондентською працею писав і видавав романи (усього – тринадцять), оповідання, есеї. Більшість його творів екранізовано.

Ульяненко О. Квіти Содому : роман / Олесь Ульяненко. – Харків : Фоліо, 2012. – 256 с. ISBN 978-966-03-5957-4.

Назва роману, написаного 2005 року й надрукованого посмертно щойно тепер, відсилає до двох інших творів – “Квітів зла” Шарля Бодлера і “Сто двадцять днів Содому” маркіза де Сада. “Квіти Содому” в 2012 році очолили читацький рейтинг “Читають всі”, який проводився в соціальній мережі Facebook.

Трилогія “Ангели помсти” складається з трьох частин. Це, без перебільшення, кримінальне чтиво, розкриває перед нами світ розкішних та підступних жінок і їхніх романтичних коханців – красивих і сильних чоловіків. Три історії, три жіночі долі.

Олесь Ульяненко (справжнє ім’я Олександр Ульянов, 1962–2010) – найрадикальніший і найжорсткіший український письменник, автор понад 20 романів. Лауреат Малої Шевченківської премії (1997) за роман “Сталінка”. 2009 року роман “Жінка його мрії” за висновком Національної експертної комісії з питань моралі було визнано порнографічним, із чим не погодилася більшість письменників, зокрема Володимир Яворівський, Андрій Курков, Павло Мовчан.

НАУКОВА ЛІТЕРАТУРА (ФІЛОЛОГІЯ)

Довженко без гриму : листи, спогади, архівні знахідки / [упор. і ком. Віри Агеєвої та Сергія Тримбача, прим. Сергія Тримбача]. – К. : Комора, 2014. – 472 с. – (Persona). ISBN 978-966-97346-7-9 (серія). ISBN 978-966-97346-8-6.

На всі ці питання непросто знайти однозначні відповіді. У Довженковому листуванні з Варварою Криловою, Оленою Черновою, Юлією Солнцевою, Валентиною Ткаченко розгортаються складні колізії інтимних стосунків, історії кохання і зречення, зради і вірності. Досі не опубліковані мемуари сучасників дозволяють зазирнути у творчу лабораторію митця, зрозуміти витоки його режисерських задумів, автобіографічне підґрунтя сюжетів “Арсеналу”, “Землі”, воєнної прози, простежити особливості побутування в українській культурі авторського міфу Олександра Довженка.

У серії “Persona” небуденні постаті національного та світового контексту представлені так, як мали би уявлятися крізь призму своїх ще не написаних повноформатних біографій. Це шанс наближення на відстань, коли хрестоматійний глянець і туман непорозуміння втрачають силу. А для когось – ще й нагода відкрити нові імена та змінити уявлення про епоху.

Гундорова Т. Франко не Каменяр, Франко і Каменяр / Тамара Гундорова ; [ред. Богдана Матіяш ; Український науковий інститут Гарвардського університету, Інститут Критики]. – К. : Критика, 2006. – 352 с. Тит. дубл. англ. ISBN 966-7679-88-8. 

Перша частина книги “Франко не Каменяр” – це перевидання розширеного варіанту символічного для франкознавства дослідження, виданого 1996 року в Австралії. У ньому розкривається іманентний характер творчості Франка, яка прочитується в парадигмах ідеалізму, натуралізму, психоаналізу, гуманітаризму.

Цю спробу розполітизувати постать Франка, показавши іншу його, творчу, іпостась, доповнює написана пізніше студія “Франко і Каменяр”, що є аналізом культурософської концепції письменника. У книзі запропоновано нову інтерпретацію життя і творчості Франка в аспекті ґностичної драми, що розгортається через колізію двійництва, ритуал живопоховання і трагедію езотеричного знання. Уперше широко досліджуються ґностична та масонська символіка у Франковій творчості, а також архетипні образи “смерті на шляху”, “матері-природи”, “цілого чоловіка”, “вічної жіночості”, допоси роздвоєння та сон душі про смерть власного тіла.

Тамара Гундорова (нар. 1955) – український літературознавець, доктор філологічних наук, член-кореспондент НАН України, завідувачка відділу теорії літератури Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України. Займається дослідженнями сучасної літературної теорії, ґендерних студій, постколоніальної критики, модернізму, постмодернізму.

Творчість Віктора Петрова-Домонтовича, одного з найцікавіших і найзагадковіших українських письменників ХХ століття, котрого не раз називали Сфінксом і Мефістофелем нашої літератури, розглянуто в широкому контексті становлення й розвитку модернізму, зокрема інтелектуальної прози. Авторка вводить розмаїтий біографічний матеріал, послуговується психоаналітичними методологіями.

“Маємо чудовий літературно-історико-естетичний детектив, який став можливим, по-перше, через наявність у нашій літературі одного такого собі Джеймса Бонда, тобто Віктора Петрова-Домонтовича-Бера, а, по-друге, ще й тому, що за роботу над секретними матеріалами, які залишив по собі цей парадоксальний сфінкс, взялася один із кращих детективів-літературознавців нашого часу” (Дмитро Дроздовський).

Віра Агеєва (нар. 1958) – український літературознавець, літературний критик, доктор філологічних наук, професор Національного університету “Києво-Могилянська Академія”, лауреат Шевченківської премії (1996). Дослідниця проблем стильової диференціації української літератури ХХ століття, особливостей розвитку українського модернізму, феміністичної інтерпретації текстів. Представниця ґендерної школи в українському літературознавстві. Упорядник низки антологій української прози, видань представників українського модернізму. За монографію “Інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича” Віра Агеєва отримала Премію Петра Могили.

Іванишин П. Українське літературознавство постколоніального періоду : монографія / Петро Іванишин. – К. : Академія, 2014. – 192 с. – (Монограф). ISBN 978-966-580-322-5 (серія). ISBN 978-966-580-443-7.

Порубіжжя тисячоліть дало українському літературознавству небувалу енергію для світоглядних трансформацій та урізноманітнення дослідницьких методологій, що сприяло подоланню моністичного погляду на світ художнього слова і творчість письменників.

У цьому часі на літературознавчу арену вийшло багато цікавих особистостей з оригінальними евристичними почерками. У складному сплетінні різноспрямованих тенденцій непоодинокими були дискусійні збурення і паралітературознавчі явища.

Такою постає в монографії панорама постколоніального літературознавчого життя в Україні, осмислюючи яку автор зберігає вірність раніше продекларованим світоглядним засадам.

“Постколоніальна дійсність відзначалася активним протиборством різноманітних ідеологій. Колишнє ключове протистояння комунізм / антикомунізм змінилося протистоянням буттєво-історичних, націоцентричних та імперських і космополітичних систем ідей.
...Зі здобуттям незалежності України утвердився протилежний епістемологічний принцип – методологічного плюралізму. За таких умов науковець чи митець вільний на власний розсуд визначати, з яких методологічних позицій аналізувати свій предмет дослідження, яким при цьому методом користуватися. Це розширило можливості та підвищило якість пізнавальної і творчої діяльності, сприяло появі цікавих та продуктивних наукових розвідок. Щоправда, не всім із них вистачало логічної єдності і стрункості, а часом і усвідомлення, в ім’я чого вони здійснені” (Петро Іванишин).

Петро Іванишин (нар. 1975) – український літературознавець, доктор філологічних наук, культуролог, публіцист. Зарекомендував себе як наймолодший літературознавець, підготувавши першу монографію “Олег Ольжич – герольд нескореного покоління” на другому курсі університету, а другу “Петро Скунць. Силует митця на тлі епохи” – на п’ятому. Сфера наукових інтересів – націоцентрична герменевтика, теорія літератури, методологія літературознавства, метакритика, історія української літератури ХІХ–ХХІ ст.

Білоус П. Вступ до літературознавства : навч. посібник для самостійної роботи студента / П. В. Білоус, Г. Д. Левченко. – К. : Академія, 2012. – 364 с. – (САМ!). ISBN 978-966-580-327-0 (серія). ISBN 978-966-580-388-1.

Навчальний посібник адресований студентам, які, опановуючи курс “Вступ до літературознавства”, налаштовані якомога глибше пізнати його теоретичні основи, обміркувати складні та неоднозначні питання, виробити осмислене їх тлумачення.

До такої праці спонукатимуть стислий виклад основних положень кожної теми (“Коротко про основне”), фрагменти фундаментальних праць (“До джерел”, “Думки авторитетів”), унікальна для філолога пізнавальна інформація (“Варто знати й це”) і та, що змушує замислитися над складними питаннями (“Є над чим подумати”). Запропоновані також орієнтири прикладного характеру, які допоможуть успішно підготуватися до семінарських і практичних занять (“Напередодні семінарських занять”), знайти і своє місце в дослідницькому контексті (“Крок в науку”).

Завершується посібник додатками. Це, зокрема, зразки інтерпретації літературних творів і термінологічний словник.

Посібник вийшов у серії “САМ!”, яку започатковано для тих, хто прагне самоствердження, намагається стати лідером, самостійно йде до вершин.

Петро Білоус (нар. 1953) – український літературознавець, доктор філологічних наук. Автор понад 250 наукових публікацій. Переклав із давньоукраїнської мови “Мандри Василя Григоровича-Барського по святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік” (2000). Сфера наукових інтересів – давня українська література, теорія літератури.

Галина Левченко (нар. 1978) – український літературознавець, кандидат філологічних наук. Авторка понад 50 публікацій, серед яких монографія “Зачарована казка життя Ольги Кобилянської. Психоаналітична студія” (2008). Сфера наукових інтересів – українська література періоду раннього модернізму, психоаналіз, міфокритика, семіотика художнього тексту.

Історія української літератури ХХ – поч. ХХІ ст. : навч. посібник : у 3 т. / [В. І. Кузьменко, О. О. Гарачковська, М. В. Кузьменко та ін.] ; за ред. В. І. Кузьменка. – К. : Академвидав, 2013. – Т. 1. – 592 с. – (Альма-матер). ISBN 978-966-8226-89-2 (серія). ISBN 978-617-572-065-3. ISBN 978-617-572-066-0 (т. 1).

На порубіжжі ХІХ–ХХ століть українська література, зазнаючи глибоких внутрішніх змін, сягнула вершин, якими зрівнялася з європейською. Та невдовзі внаслідок тоталітарного диктату зазнала жорстоких утисків і суттєвих деформацій. Саме на цьому драматичному періоді (10–40-ві роки ХХ ст.) зосереджений перший том навчального посібника.

Тут розкрито традиції, новаторство і трагічні злами української літератури в контексті розвитку світової.

Окремі розділи присвячено літературно-мистецькому житті в Україні, починаючи з кінця ХІХ століття – розвитку поезії національно-визвольної доби, формуванню нової української прози, відродженню української літератури у 20-30-ті, модерністичним наративам, новаторству української драматургії першої половини ХХ століття, літературі для дітей, а також українській науці про літературу в умовах утвердження тоталітаризму.

Історія зарубіжної літератури ХХ ст. : навч. посібник / [В. І. Кузьменко, О. О. Гарачковська, М. В. Кузьменко та ін.] ; за ред. В. І. Кузьменка. – К. : Академія, 2010. – 496 с. – (Альма-матер). ISBN 978-966-580-310-2 (серія). ISBN 978-966-580-339-3.

Зарубіжна література ХХ століття – масштабний простір для творчих пошуків, увиразнених в естетиці модернізму і постмодернізму з усіма їх течіями, школами, концептуальними програмами і проектами. Над нею тяжів трагічний досвід людства, що пережило дві світові війни. Самобутність національних літератур розвивали письменники, які виводили слово на нові, часто несподівані орбіти осягнення світу і буття людини в ньому.

З огляду на це в навчальному посібнику розкрито основні тенденції, явища зарубіжного письменства ХХ століття на загальноестетичному, національному, індивідуальному рівнях, представлено яскраві письменницькі постаті і їхні знакові твори, важливу додаткову інформацію.

Завершують посібник перелік лауреатів Нобелівської премії з літератури і термінологічний словник.

Бацевич Ф. Вступ до лінгвістичної прагматики : підручник / Ф. С. Бацевич. – К. : Академія, 2011. – 304 с. – (Альма-матер). ISBN 978-966-580-310-2 (серія). ISBN 978-966-580-368-3.

Мова – один з виявів сутності людини, а мовну комунікацію характеризує людський вимір. Адже особистість привносить у спілкування надбання ментального і життєвого досвіду, особливості світосприймання і мислення, інтереси тощо. Увібраний мовою людський чинник – основоположний феномен лінгвістичної прагматики як напряму сучасного мовознавства. Тому і називають її “душею комунікації”.

До сьогодні навчальних видань із цієї дисципліни в Україні не було. Пропонований підручник – перша солідна спроба проаналізувати вияви суб’єктивного людського чинника в Мові, Мовленні й Мовленнєвій діяльності як модусах існування живої людської мови. У ньому розкрито сутність, історію розвитку загальної та лінгвістичної прагматик, найважливіші категорії і явища мікро-, макро- та мегапрагматики, прагматичний аналіз дискурсу. Важлива ознака підручника – комплексний прагматичний аналіз комунікативних ситуацій.

Підручник автор адресує студентам-філологам, а також тим, хто вивчає риторику, теорію і практику мовної комунікації, журналістику, рекламознавство, паблік рилейшнз, менеджмент. Стане в нагоді ця книга всім, хто цікавиться “живим життям” мови.

Флоріан Бацевич (нар. 1949) – український мовознавець, доктор філологічних наук. Наукові інтереси зосереджені у сфері загального мовознавства, теоретичної семасіології та ономасіології, комунікативної лінгвістики, лінгвістичної прагматики, філософії мови.

Шевельов Ю. Історична фонологія української мови / Юрій Шевельов ; [пер. з англ. Сергій Вакуленко, Андрій Даниленко; передм. Януш Ріґер, Сергій Вакуленко] ; Канадський інститут українських студій, Східний інститут українознавства ім. Ковальських, Харківське історико-філологічне товариство. – Пер. з англ. – Харків : Акта, [2002]. – ХІІ, 1056 с., мапи. – (Класика української науки = Ukrainian Science Classics). ISBN 966-7021-62-9. ISBN 966-7021-34-3 (серія).

Поява “Історичної фонології української мови” Юрія Шевельова в українському перекладі – це велике свято мовознавства в Україні. Англійською мовою ця праця вийшла друком ще 1979 року. І хоча адресатом її були всі славісти, та зі зрозумілих причин вона призанчалася насамперед читачеві українському – а той упродовж багатьох років не мав до неї доступу.

Ця праця вирізняється з-поміж аналогічних досліджень розмаїтістю розглянутої в ній тематики, широтою погляду на пояснювані мовні явища, багатством використаного історичного та діалектного матеріалу, деталізованим викладом фактів.

Зрештою, не можна поминути увагою ще однієї надзвичайно важливої обставини: книга неперевершена з погляду методики та прозорості викладу. Вона вражає ясністю стилю. Чітко видно перебіг міркувань, аргументацію за або проти тієї чи іншої гіпотези, ідеї, пояснення.

Юрій Шевельов (псевдонім: Юрій Шерех, 1908–2002) – всесвітньовідомий український славіст, активний учасник наукового та культурного життя української еміграції. Головним редактором журналу “Сучасність”. Автор 17 книг та низки фундаментальних наукових праць, зокрема: “Нарис сучасної української мови” (1951), “Передісторія слов’янської мови: історична фонологія загальнослов’янської мови” (1965), “Історична фонологія української мови” (1979).

Словник української мови / Національна академія наук України, Інститут української мови, Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка ; [В. М. Білоноженко, А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк та ін., наук. і відп. ред., авт. передм. В. В. Жайворонок, кер. наук.-видав. проекту: Б. В. Німчук, П. Ю. Гриценко, П. М. Мовчан, В. Й. Клічак]. – К. : Просвіта, 2012. – 1320 с. ISBN 978-966-2133-49-3.

Словник тлумачного типу підготовлено на принципах і технічних засадах, які формувалися в українській лексикографії протягом багатьох десятиліть її розвитку. При цьому тут враховано як процеси поступу самого об’єкта опису, так і досягнення лексикографічної практики за останні десятиліття.

Автори видання опиралися на наукові основи і реєстр академічного “Словника української мови” в 11 томах, що виходив у 1970–1980 роках. Оновлення реєстру здійснювалося з орієнтацією на Лексичну картотеку Інституту української мови НАН України, а також на нормативні словники й довідники різного типу.

Цей однотомний словник є довідником з лексики та фразеології сучасної української мови, який поєднує наукову точність із чіткою, зручною для користування формою викладу. Він відбиває ті зміни, які відбулися в лексичному складі української мови на порозі нового тисячоліття, зокрема включає мовні одиниці, які ввійшли в українську літературну мову протягом останнього часу. Це передовсім реалії й поняття, пов’язані з економікою, політикою, правом, інформатикою, промисловістю, спортом, кулінарією, модою, музикою, телекомунікацією, дозвіллям і т. ін.

Чев’юк Ф. Буковина і буковинці : про історію краю і життя людей / Федір Чев’юк, Володимир Захарчук; худ. Сергій Іванов. – Львів : Світ, 2008. – 200 с. ISBN 978-966-603-579-3.

Книга присвячена буковинцям – тим, які колись жили на теренах краю, і тим, хто нині дбає про його розквіт. Буковина постає зі сторінок книги як мультикультурний край, де упродовж століть живуть і знаходять порозуміння люди різних національностей.

Мовою світлин, поштівок, старожитностей, спогадів пересічних людей автори розповідають про Буковину, її людність у різні історичні періоди, реконструюють події, про які багато буковинців ще пам’ятають або чули від своїх батьків. Мешканці краю показані в радості й у горі, у праці та на відпочинку, на війні й у мирний час, на офіційних прийомах і в повсякденному житті.

Ботушанський В. Осип Безпалко – видатний український громадський і політичний діяч / В. Ботушанський, П. Брицький, Г. Чайка, Є. Юрійчук. – Чернівці : [б. в. (друк: Яворський С. Н.)], 2013. – 88 с.

У пропонованій праці науковців з Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича висвітлюється життя і діяльність відомого на Буковині і в Україні політичного і громадського діяча Осипа Безпалка (1881–1950). Показано його участь у політичному і громадському житті на Буковині у 1906–1918 рр., а також на державній службі в УНР, згодом – на еміграції.

Автори поставили перед собою завдання – на основі певного доробку науковців і друкованих джерел (починаючи з початку ХХ століття) подати реалістичний портрет діяча. Допомагають відкрити для загалу постать Осипа Безпалка додатки – витяги “Із виступу в Чернівцях лідера українських соціал-демократів Буковини О. Безпалка і внесеної ним резолюції про недосконалість проекту виборчого закону до крайового сейму” від 11 жовтня 1908 р. і “Автобіографія Осипа Безпалка власноручно ним написана, коли він був на посаді міністра праці УНР” (1919).

Автори розвідки – викладачі факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: професори кафедри історії України, доктори історичних наук Василь Ботушанський і Петро Брицький, доцент кафедри політології та державного управління, доктор політичних наук Євгенія Юрійчук, старший викладач кафедри державної служби, історії та політології, кандидат історичних наук Галина Чайка.

Європейський словник філософії : лексикон неперекладностей / [Національний університет “Києво-Могилянська академія”, Центр европейських гуманітарних досліджень] ; під кер. Барбари Кассен та Костянтина Сігова; [упор. та підгот. текстів: Барбара Кассен, Костянтин Сігов, Андрій Васильченко; пер. з фр. і ред.: Андрій Васильченко (шеф-ред.), Олексій Панич, Олег Хома та ін.; заг. ред. Андрій Ваильченко; відп. ред. С. В. Пролєв]. – Т. 3. – [К.] : Дух і літера, [2013]. – 328 с. Тит. дубл. фр. ISBN 2-85-036-580-7 (Le Robert). ISBN 2-02-030730-8 (Seuil). ISBN 978-966-378-171-6 (Багатотомне видання). ISBN 978-966-378-290-4 (т. 3).

Це видання – складова міжнародного проекту “Європейський словник філософій”, який здійснюється під керівництвом Барбари Кассен (Сорбона). Мета проекту – поглиблення діалогу між різними філософськими традиціями Європи завдяки проясненню філософських неперекладностей європейських філософських мов.

Французький оригінал видання вийшов друком у Парижі 2004 р., а 2010 р. побачило світ уточнене видання. Його створювали фахівці з різних країн Європи, Америки й Азії. Крім як українською, словник перекладають англійською, арабською, іспанською, португальською, російською, румунською та фарсі. Оскільки пояснення філософських термінів однією мовою, природно, відрізняється від аналогічного пояснення іншою, то робота над словником у кожному мовному просторі – це не лише переклад, а й адаптація, розвиток, доповнення.

Структура термінологічної статті в словнику складається з таких послідовних елементів: термін (назва статті), українські й іншомовні відповідники, перелік інших статей словника і основний текст статті.

Перші два українськомовні томи “Європейського словника філософій”, видані 2010 та 2011 років, отримали позитивні відгуки українських експертів і читачів. Читачі Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського також можуть ними користуватися.

Забужко О. Вибране листування на тлі доби: 1992–2002 : з доданими творами, коментарями, причинками до біографії та іншими документами / Оксана Забужко, Юрій Шевельов. – вид. 2-е, перероб. й доп. – К. : Комора, 2013. – 504 с. – (Persona). ISBN 978-966-97346-5-5.

Книжка представляє історію багатолітньої дружби одного з найвидатніших мовознавців ХХ століття, провідного еміграційного мислителя, критика й культуролога, професора Колумбійського університету в Нью-Йорку Юрія Шевельова-Шереха (1908–2002) і письменниці Оксани Забужко.

Листування супроводжується детальними коментарями Оксани Забужко, а також підбіркою з їхніх творів, які обговорюються в листах. Попри спілкування двох визначних постатей культури перед читачем постане картина бурхливих історичних пейзажів рубежу віків, побачених їхніми очима.

“Листи “Дєдушки” до онучки (як їх підписував американський респондент) – це звернення до особи, рівної за суспільним та духовно-інтелектуальним статусом. Відчувається, що з цих довірливих листів Шевельов дізнавався якихось дуже важливих для себе речей, яких не міг отримати через звичайні інформаційні засоби або від інших людей. З листування та коментарів стає очевидним, що Шевельов... був не бунтарем, а мислителем” (Олександр Чепалов).

“...полярність була територіальною – Америка і Україна, розділені не лише океаном і тисячами кілометрів, а й різною ментальністю. Але насправді обоє адресатів замішані з одного тіста – інтелектуалізму, наукової об’єктивності, зацікавленості світом і місцем у ньому української культури. Це їх об’єднувало, і саме це стало передмовою, що книга листування, яка, очевидно ж, не задумувалася як майбутня книжка, відзначається особливою цілісністю” (Богдан Сологуб).

Український палімпсест : Оксана Забужко у розмові з Ізою Хруслінською / пер. [з пол.] Дзвенислави Матіяш, за ред. Івана Андрусяка та Оксани Забужко. – К. : Комора, 2014. – 408 с. – (Бібліотека Польського інституту у Києві). ISBN 978-966-97346-9-3.

Ця книжка – плід розлогого інтерв’ю з Оксаною Забужко відомої варшавської журналістки, майстра цього жанру Ізи Хруслінської. Читач знайде тут відповіді, які суспільство завжди хоче почути від популярного письменника.

Питання про життя і творчість, про біографію і долю, про улюблені книжки та культурні взірці для наслідування чергуються з роздумами про сучасний світ і місце в ньому України, про її історичний шлях та генетичні хвороби української незалежності після 1991 року. Складний і багатовимірний образ української ідентичності, що постає з цих розмов, допоможе читачеві краще орієнтуватися в колізіях нашого неспокійного сьогодення.

Оксана Забужко (нар. 1960) – українська письменниця, авторка двадцяти книжок різних жанрів. Кандидат філософських наук. Лауреат численних нагород, зокрема Премії Центральної і Східної Європи “Angelus” за роман “Музей покинутих секретів” (2013).