Чернівці в історіях шкіл: школа № 20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Марія Дмитрівна зазначила, що для неї особливо важливим було донести цю інформацію чернівчанам, зокрема, представникам згадуваної школи, які складали основну частину присутніх (вчителі, директор, учні – теперішні і колишні).

 

А починалося все з того, що в Чернівецькому обласному архіві, у відділі магістрату, було виявлено справу, в якій зібрано документи, що висвітлюють процес зведення приміщення початкової школи у районі Volksgarten. Ця справа одразу привернула увагу фахівців унікальною повнотою, вичерпністю інформації. На сьогодні документи подібного плану у такому добре збереженому стані – велика рідкість. "Це дуже цінна справа, оскільки у ній зберігаються плани школи. На даний момент це одна з небагатьох справ, де є плани всіх поверхів споруди із зазначенням усіх розмірів шкільного приміщення, включаючи і підвали".

 

 

 

За самими планами неможливо було визначити місце розташування споруди. "Тим більше, що район станції Volksgarten досить великий. на момент побудови школи це була окраїна міста, сьогодні це район станції Чернівці Південна, район вулиць Маловокзальної, Миколаївської, Чкалова, Максимовича". Та з’ясувати, про яку саме школу йдеться, архівісту допомогла орієнтовна карта майбутнього розташування школи (масштаб 1:288), детально вивчивши яку, дослідниця змогла дати переконливу відповідь, що ідеться саме про школу, яка тепер значиться під номером 20.

 

Історія спорудження цієї школи – ще одне свідчення відповідального, турботливого ставлення влади, громади міста до справи освіти. Школа була збудована на кошти міста. "На засіданні міського будівельного департаменту 14 травня 1908 року було прийнято рішення про надання коштів для будівництва школи на станції Volksgarten. З урахуванням зростання цін на будівельні матеріали та зростання оплати праці будівельників було затверджено максимальну ціну на спорудження школи 110 тисяч корон. Для будівництва приміщення школи у пані Емілії Бек за 341 корону купили земельну ділянку, у банку взяли кредит 60 тисяч корон. План будівництва та кошторис було складено у 1908 році".

 

Першопочатковий намір побудови дворічної школи з розширенням житлового району та, відповідно, збільшенням кількості населення змінився, і було прийняте рішення про побудову п’ятирічної школи.

 

Будівництво велося досить швидкими темпами. І вже 28 жовтня 1909 року відбулася передача Крайовій шкільній раді новозбудованої споруди школи (разом зі спортивним майданчиком, подвір’ям та місцем під сад). Комісія (представники міської влади та шкільної ради) зазначила, що "шкільне приміщення разом з подвір’ям та спортивною площадкою збудовано бездоганно згідно з будівельним планом".

 

Приміщення, звісно ж, було дуже грамотно структурованим, усе мало своє практичне значення."У шкільному приміщенні збудовані квартири для директора школи та шкільного сторожа. Квартира директора школи має 2 кімнати, передпокій та кухню. Квартира сторожа 1 кімнату та кухню. Всі приміщення сухі, вистелені підлогою із ксилоліту. Коридори, які також використовуватимуться як гардероби мають настелену мозаїчну підлогу, стіни покрашені масляними фарбами, в коридорах цегляні пічки . У канцелярії, учительській, класах також передбачено цегляні пічки для обігріву приміщень та настелено ксилолітову підлогу. Туалети у приміщенні школи поки що не зроблено, оскільки ще не виконано роботи по каналізації. Це має бути зроблено через 6 тижнів. Поки що у дворі будуть змонтовані тимчасові туалети. У підвальному поверсі знаходилися домова пральня з бетонною підлогою та кухонна плита. В підвалі погреби для директора школи, сторожа і власне самої школи. Вони розділені перегородками. Двір школи, сад та спортивна площадка відділені від вулиці штахетами, від сусідів дерев’яним парканом".

 

Уже 7 травня 1910 року приміщення народної школи на станції Volksgarten було прийняте в експлуатацію. Саме цим числом датується відповідний протокол. Комісія знову все прискіпливо оглянула, відзначивши, що все виконано згідно з проектом. Приємно вражає те, що члени комісії вказали фірмам, які виконували роботи, на усі недоліки, які необхідно було виправити."Першою зазначена фірма Соломона Зальтера та Йозефа Проске. Хоча у протоколі і зазначено, що фірма виконала всі роботи за правилами даної спеціальності, їй рекомендували усунути тріщини при з’єднаннях ,столярній фірмі Абрагама Рота та Ізраеля Габлєра комісія зауважила, що столярні роботи виконані з не зовсім сухого дерева, через що сталося усихання вікон та дверей. Через столярні роботи треба було і поправити слюсарні роботи при всіх вікнах і дверях всієї новобудови. Стосовно покрівельних робіт комісія зауважила, що дах над аттіком недостатньо товстий".

 

Газета "Bukowiner Post" під рубрикою "Чернівецькі новини" повідомила, що 24 травня 1910 року на засіданні міської ради приміщення народної школи на станції Volksgarten прийняте в експлуатацію.

 

Що ж. Очевидно, такий досвід відповідального, професійного ставлення варто було б успадкувати від попередників. Держава – це макрокосм, який складають мікрокосми. І саме порядок, вимогливе ставлення до себе, своєї справи та до інших на рівні цих мікрокосмів забезпечує лад і налагодженість державного механізму на рівні макрокосму.

 

Свою цікаву, ґрунтовну оповідь Марія Никирса проілюструвала копіями архівних документів: зображеннями проектів споруди, протоколами, звітами тощо.

 

На жаль, ще не визначено ім’я архітектора. За припущеннями дослідниці, це міг бути, швидше за все, той самий майстер, який зводив приміщення ратуші. Та робота над цим питанням ще попереду. Насамперед, як каже Марія Дмитрівна, потрібно детально перечитати тогочасну місцеву пресу.

 

Під час зустрічі виступили також директор школи Жанна Іванівна Деркач, вчителі, учні. Присутні дізналися про те, що школа вже кілька років працює у контексті проекту "Школа-родина", який ґрунтується на спадкоємності учнівських поколінь, на дбайливому і відповідальному ставленні до виховання школярів, покликаний зробити як людину, так і людські стосунки більш гармонійними. Колектив школи активно співпрацює з родинами своїх учнів. Учителі добре знають усіх школярів, сприяють розвиткові їхніх талантів, дбають про те, аби не втратили діти, насамперед, людське, аби виростали повноцінними, впевненими в собі особистостями.

 

Приємно усіх присутніх вразив виступ учня 10-го класу Михайла Ліварюка. Хлопець розповів про історію своєї родини, проілюструвавши оповідь намальованим власноруч родинним деревом. Михайло - майбутній художник. Талант він успадкував від свого батька-художника. У їхній сім'ї троє дітей: старший брат - випускник школи №20, а Михайло з молодшою сестричкою ще навчаються тут. Розповідь хлопця лише потвердила, що ті сім'ї, які зберігають родинну пам'ять, завжди гармонійніші, оскільки зміцнені мудрістю попередніх поколінь. 

 

Школа №20 цікавиться своєю історією, долями своїх учнів, випускників. Тепер літопис школи завдяки шляхетній роботі Марії Дмитрівни Никирси буде значно доповнено.