21-02-2017

"У МОВІ НАШІЙ СТАРА Й НОВА КУЛЬТУРА..."

 Вівторок, 21 лютого 2017 року
 
Рідна мова – найбільш своєрідна форма виявлення духовної культури кожного народу. Вона є акумулятором багатовікового досвіду людей, в ній втілюється плоть і кров, розум і психологія, честь і гідність її носіїв.
(В. Ільєнко)
 
 
 

21 лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. За недовгий час свого існування це свято вже стало традиційним, адже це один з тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.
 
З нагоди свята Рідної мови у Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського розгорнуто виставку під назвою «У мові наша стара й нова культура…». Національна самоідентифікація певною мірою залежить від значення рідної мови для особистості, від частоти її використання під час спілкування, адже слово розкривається через особистість. 

На виставці увагу привертає один із збірників художніх та публіцистичних творів українських письменників «Найдорожчий скарб». Адже, мова – то магічне дзеркало, невичерпний засіб спілкування. У мові відображено життєвий досвід, сприйнятий людством від давнини до сучасності. При цьому мова відображає не тільки матеріальний (видимий) світ, а й внутрішній (невидимий).
 
 
Найяскравішим виявом національної ментальності є мова. Дослідженню цих зв’язків присвячена книжка О. Ткаченка «Мова і національна ментальність». Мова – це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова – найкращий цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.
 
Доцільно сказати і про монографію «Духовна синергетика рідної мови» Ф. Бацевич. Монографію присвячено лінгвофілософським проблемам, які стосуються феномену рідної мови. У ній досліджено історію розуміння людської мови як глибинно-символічного, духовного, синергетичного, теоантропокосмічного явища, нерозривно пов’язаного з Вічними Божественними Логосами і пізнавальною діяльністю людини.

У книзі С. Губерначука «Трипілля і українська мова» простежуються найдавніші витоки української мови. На основі аналізу мовних, археологічних, етнографічних, антропологічних та історичних фактів дослідник приходить до думки про спадкоємний зв’язок між мовно-культурним світом українців та мовно-культурним світом творців Трипільської цивілізації.

«Українська мова не бідна, не вульгарна, не кривоуста. Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоноса ріка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі. Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глінка й Чайковський, Барток і Стравінський користалися українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови. Українська мова не вчора придумана. Вона – не сирота, вона має слов’янську родину і світову славу», – саме так описує нашу рідну українську мову Дмитро Павличко у передмові до книги «Мово рідна, слово рідне!..».
 

У наш час у світі спостерігається масове зацікавлення мовними проблемами. Буквально вибухового характеру воно набуло в Україні, особливо в східних її регіонах. Люди свідомо чи, здебільшого, інтуїтивно відчувають життєву важливість вирішення цих проблем для перспектив національного розвою. Детальніше про це ми зможеш дізнатися із книги «Мова і нація» В. Іванишина, Я. Радевича-Винницького.

На виставці розгорнуті збірники «Я дитина українська», «Рости на щастя України-мами» до збірника увійшли вибрані поезії, які вчать маленьких читачів любові до Бога й України, поваги до батьків пошани до книжок, допомагають пізнати природу. А також періодичні видання журналу «Українська мова і література в школах України».

Детальніше ознайомитися з виставкою можна, відвідавши Муніципальну бібліотеку ім. А. Добрянського.