"ПОДОРОЖУЄМО ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ З МУНІЦИПАЛЬНОЮ"

Японська літературна традиція вважається дуже давньою і високорозвиненою. Хоча ранні письмові твори відносяться до VIII ст. н. е., існують підстави вважати, що усна традиція сягає більш раннього періоду. Виникнення ж письмової літератури пов'язане з запозиченням китайської ієрогліфічної писемності, на основі якої в IX ст. був розроблений японський алфавіт - кана, що служив для передачі фонетичного ладу японської мови. Японська література дуже довгий час перебувала під впливом літератури китайської, адже багато творів створювалися саме старокитайською мовою.

   Японія – це єдина країна в світі, в історії якої існувало Міністерство Поезії. Японія – це країна, де при імператорському дворі декілька століть були популярними поетичні конкурси. Протягом VIII – ХІІ століття в Японії організовували іспит для претендентів на будь-яку державну посаду, учасники якого обов’язково мали написати власного вірша на запропоновану тему. 

Повість «У країні водяників» в нас є у різних виданнях, але найкраще з них від видавництва «Дніпро» 1971 року, українською мово. У творі найглибше зображено життєву, реальну модель тогочасної Японії. Суспільство водяників – це «ідеальне» суспільство сучасної цивілізації. Цікаво, що повість має і іншу назву «Капка». Про задум написати цей твір автор розповідав так: «Я заселив світ мого оповідання надприродними істотами. Більше того, в одній з цих істот я намалював самого себе».

Новела Акутаґави Рюносуке «Генерал», це ще один неперевершений твір, також ювіляр цьогоріч, адже виповнюється 95 років з часу його написання. Під час навчання в Токійському університеті на кафедрі англійської літератури він цікавився реалістичною пролетарською літературою і став неперевершеним майстром оповідань і повістей, але насамперед новел, в яких у саркастичному стилі описував людський егоїзм та марноту життя.

Усі новели Акутаґави вирізняються з поміж інших незвичайною майстерністю, виразною пластичністю та відточеністю стилю.

Для новел останнього періоду (двадцяті роки) дедалі більше характерними стають критика мілітаризму («Генерал», 1922; «Момотаро», 1924) та сучасного авторові суспільства

Творчість Акутаґави мала величезний вплив на пізнішу японську літературу. У 1935 році в Японії була заснована літературна Премія імені Р.Акутагави.

   Говорячи про японську літературу, не можна оминути увагою письменника, драматурга і сценариста, одного з найталановитіших письменників Японії ХХ століття Кобо Абе (яп. 安部公房, あべこうぼう, справжнє ім'я — Абе Кіміфуса, 1924 - 1993). Його творчість відзначалася філософським поглядом на проблеми сучасного світу, вирізняти найголовніше, що хвилює людину в даний момент життя, проникати в саму сутність речей. У його творах кожен знайде не тільки проблеми, які хвилювали кожного японця, але й всієї земної цивілізації другої половини ХХ століття. Всесвітню славу принесли письменнику романи: «Жінка в пісках» (1962), «Чуже обличчя» (1964) і «Спалена карта» (1967), в основі яких основною тема творчості був пошук людиною власної ідентичності в сучасному світі. Адже розквіт його творчості припав на той час, коли всі філософи і письменники того часу намагалися в своїх творах відповісти на питання, найважливіше для кожної людини – її місце і призначення в цьому житті.

55 років тому письменник написав роман «Жінка в пісках», який став класикою японської та світової літератури і є блискучим прикладом так званого літературного екзистенціалізму, що зародився у Франції. Ця течія в літературі, як і в мистецтві назагал, виникла в середині ХХ сторіччя і перевернула всю свідомість людини. Адже твори змушували людину розуміти своє буття, мислення, стани своєї душі, тобто своє призначення в цьому житті – усвідомити в чому ж сенс справжнього буття, справжнього існування.

«Жінка в пісках» - своєрідна філософська притча, що змальовує боротьбу людини з обставинами, в яких вона несподівано опинилася. Написаний майже в детективному жанрі, твір приваблює своїм навдивовижу оригінальним і напруженим сюжетом. З надзвичайною ретельністю Кобо Абе простежує за постійно змінюваним фізичним, емоційним і психологічним станом свого героя. Його щоденне існування в піщаній ямі описує з таким глибоким реалізмом, що вселяє довіру до незвичного сюжету і водночас вносить напруженість у перебіг подій. Цей роман три рази перевидавали. В нас є всі три видання цього твору. Найновішим з них є видання 2004 року в блискучому перекладі одного з найкращих знавців і перекладачів з японської мови на українську Івана Дзюба із його ж післямовою. 

«Чуже обличчя» – ще один з найвідоміших романів видатного японського письменника Кобо Абе. В основі сюжету – ситуація, коли в результаті травми герой змушений послухатися поради лікарів і замінити своє обличчя маскою. Як тільки це відбувається, з людиною починають відбуватися дивні зміни. В його душі поселяється підозра, що існує необхідність сховатися від звичного світу. Він з новим обличчям відкриває жахливу можливість переродження особистості, кардинальної зміни самих її основ. Це видання є у фондах Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського в книзі «Избранное», яка вийшла перекладом В. Гривніна російською мовою 1988 року. Твори Кобо Абе популярні не тільки в Японії, а як справжні пам’ятки японської літератури ХХ століття, перекладені на багато мов світу.

Ще одному ювілейному роману Кобо Абе цьогоріч – 50. Це роман «Спалена карта», який одночасно вийшов друком у Японії та США. Автор ще раз показує беззахисність людини перед суспільством, ворожнечу, страх та самотність. Цікавим є те, що за сюжетом роману знято фільм відомим японським режисером Хіросі Тесигахару в 1968 році. Із твором читачі можуть ознайомитися також із книги «Избранное».

У фондах Муніципальної бібліотеки є перший роман «Зона пустоты», прочитавши який, Ви можете відкрити для себе талановитого письменника, критика, одного із лідерів післявоєнної літератури, лауреата премії Танидзакі Хиросі Нома. Цей роман – ювілейний, 65 років від дня написання.

Не можна оминути увагою і творчість Сьотаро Ясуока. Він писав глибоко автобіографічні твори. Його батько був військовим, тому письменник писав здебільшого на військову тематику. Сьотаро Ясуока присуджені літературні премії Акутагави, Кавабати, Номи та ін. На виставці можна ознайомитися із творами автора, які зібрані в книзі «Хрустальный башмачок», 1984 року видання. В книзі представлені такі твори: «Морской пейзаж» (海辺の光景), «Безрукавка и пёс», «Дождь» (雨), «Дурная компания» (悪い仲間), «Жена ростовщика»　(質屋の女房), «Зов прерий», «Ночной прибой», «Одинокий остров», «Хрустальный башмачок» (ガラスの靴) и «Цирковая лошадь» (サアカスの馬).

На виставці читачі можуть ознайомитися із декількома збірниками японської літератури, яку творили письменники у різний період. Одним із них є збірник «Шествие в пасмурный день» упорядника Б. Раскіна. В книзі вміщені твори японських письменників про страшні наслідки Другої світової війни. Також можна прочитати і про страшні трагедії Хіросіми і Нагасакі. Більшість з творів у збірнику вперше перекладено і опубліковано на російській мові.

Наступний збірник складається із творів трьох авторів під назвою «Сэй-Сенагон «Записки у изголовья», Камо-Но Темэй «Записки из кельи», Кэно-Хоси «Записки от скуки»». Цікавим є те, що всі три автори писали старояпонською мовою, через це переклад цих відомих творів зявився аж у 1988 році. Сюжет можна простежити в усіх один: милування картиною природи та філософське бачення життя.

Цікавим є і збірник під назвою «Луна в тумане» 1988 року видання. В ньому вміщено лише маленьку частину надбання вікової японської літератури. Однак, вважаємо, що саме ця книга допоможе читачам створити певне уявлення про те істинне і дорогоцінне в художній літературі Японії. 

Належну увагу хочемо приділити і книгам із серії «Библиотека всемирной литературы», які називаються «Классическая проза Дальнего Востока» (Т.18) та «Классическая драма Востока» (Т. 17). В обох книгах японська література подана окремим розділом. Зрозуміло, що одна із книг має на меті ознайомити читача із драмами. Чудовими майстрами цього жанру у японській літературі стали: Каннами Кієцугу «Гробница Комати», Дзеамі Мотокиє «Такасаго», «Горная ведьма», «Києцунэ», Тікамацу Мондзаємон «Масляный ад», «Ночная песня погонщика Есаку из Тамба». Драма «Масляный ад» написана 1721 року, того ж року її вперше представили у японському театрі ляльок. І хоч часу написання драми пройшло більше 290 років, на японських забавах не втрачає своєї актуальності і досі.

Доцільно скажемо і про книгу «Монахи – Волшебники. Рассказы о людях необычайных» відомого японського письменника Пу Сунлина, яка так само представлено на нашій виставці 1988 року видання. Цей збірник новел опирається на народну літературу. Адже сюжети взяті із життя простого японського люду. До того ж автор у фантастичній і гостро сатиричній формі висміює багатіїв і чиновників, натомість захищає чесних і справедливих, розумних і талановитих…

У фондах Муніципальної бібліотеки є і видання журналу «Всесвіт», на сторінках якого вперше можна прочитати в перекладі на українську романи видатних письменників Японії, зокрема Ясунарі Кавабати, Кендзабуро Ое, Юкіо Місімо, Йосано Акіко, Текуя Харою.

Сучасним видатним японським письменником XXІ століття вважається Харукі Муракамі . Його твори вже багато років підкорюють серця та вражають уяву мільйонів читачів в усьому світі. Найвідомішому та ювілейному роману автора «Погоня за вівцею» цього року виповнюється 35 років. На виставці представлено нове видання цього твору від видавництва «Фоліо» 2007 року. Здавалося б, сюжет роману невигадливий. Від журналіста, що творить рекламні тексти й іншу порожнечу навколо себе, йде дружина. Замість того з’являється дівчина з чарівними вухами. А потім в життя героя входить вівця… Цікаво?! Ну тоді гайда до Муніципальної бібліотеки! 

   Разом із Вами ми «поринаємо» у світ японської поезії. Цікаво, що в цій країні неможливо зустріти мешканця, який за своє життя не спробував би скласти власного вірша чи не знав би напам’ять кілька хайку або танка (різновиди вірша у японській літературі) з поетичної спадщини Мацуо Басьо, Йоси Бусона, Кобаясі Ісси, Масаоки Сікі тощо. Для японської поезії характерна «простота», невеликий обсяг, відсутність рими. Можливо саме ці характеристики так приваблюють усіх поціновувачів незвичайної поезії…

На виставці представлено найпопулярніші поетичні видання Японії. Одним із них є два збірики 1954 року видання, які називаються «Японская поэзия». В них подано як ліричні твори японських письменників, так і народні. Великий обсяг матеріалу допомагає читачу побачити велику поетичну культуру цього народу і достойно оцінити його, так само як він цінує творчість інших.

Не оминаємо і видатного поета сімнадцятого століття Басьо. Справжнє ім’я Манефуса. Його збірка «Стихи» і до нині користується великим авторитетом у світовій літературі і його твори вивчають за шкільною програмою. Сам поет був непримітним, любив подорожувати. Деякі дослідники творчості вказують на те, що його часто плутали із безпритульним. Але читаючи його поезії, розумієш, аби написати такі шедеври, потрібно бути вільним – вільним в усьому: в думках, в побуті, в роботі і в творчості. В поезії Басьо показав кругообіг пір року, через які ми бачимо різні настрої людини та непостійність людської долі.

Доцільно буде сказати і про декілька важливих збірників поезій, які доповнюють один одного на нашій виставці. Це: «Місяць над Фудзі» (1971 р.) та «Из современной японской поэзи» (1981 р.). Найвизначнішими поетами, яких вміщено в книгах є: Мицухару Канеко, Тацудзи Мийосі, Сімпей Кусано, Таро Китамура, Сюнтаро Таникава. Творчість цих поетів, які належать до різних поколінь, відбиває основне завдання японського вірша за декілька останніх десятиліть: тонка інтимна лірика, елегійні роздуми про життя – усе це самостійно читач може почерпнути із книги «Из современной японской поэзии». Натомість із «Місяця над Фудзі» читач знайомиться із сотнею японських хокку. Пропонована книга – перша спроба ознайомити українських любителів поетичного слова із зразками японських віршів-мініатюр, створених японськими поетами з кінця п’ятнадцятого до початку двадцятого століття, тобто в класичний період існування хокку, одного з найпопулярніших жанрів японської поезії. 

Інтимна лірика японської поезії представлена збіркою «Эротические танки» Рубоко Шо 1991 року видання. Це цикл любовної лірики, який вводить читачів в глибокий і чуттєвий, метафоричний світ поета. Кожен може віднайти для себе щось своє, незвичайне…

Безперечно, що окрасою виставки є розкішне видання І.Бондаренка «Розкоші і злидні японської поезії: японська класична поезія в контексті світової та української літератури» 2010 року видання, яке побачило світ у видавничому домі Дмитра Бураго і яке потрапило у фонди бібліотеки стараннями професора Семена Абрамовича. 

Для тих хто, хоче глибше познайомитися із всією історією поезії японського народу рекомендуємо прочитати це монографічне дослідження доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри китайської, корейської та японської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Івана Бондаренка. В науковій праці автор приділяє основну увагу віддзеркаленню в японській поезії головних засад синтоїзму та буддизму, а також національного менталітету і світогляду японців, тобто того, що попри світове визнання й популярність залишає цю поезію японською. Саме завдяки наполегливій праці професора Івана Бондаренка, відомого знавця японської поезії, її світ відкрився і для українського читача. У це академічне видання ввійшли всі класичні різновиди японського вірша – танка, ренґа та хайку з відомих історичних хронік і поетичних антологій японських поетів.

Окрім цього, в монографії досліджуються головні строфічні форми й поетичні жанри японської класичної поезії, її тематика, особливості поетики та стилістики, композиційні і стилістичні функції поетичних вкраплень до текстів відомих японських прозових творів, труднощі перекладу цієї поезії європейськими мовами тощо. Досить детально аналізуються також світ істот і світ речей японської класичної поезії на європейську, зокрема французьку і російську у розділах «Світ істот у японській поезії» та «Світ речей у японській поезії». Автор проводить цікаві несподівані паралелі між українською та японською літературами у таких розділах: «Творчість Тараса Шевченка в системі ціннісних орієнтацій японської поезії» та «Рьокан, або японський Сковорода». Окремий розділ монографії присвячений китайськомовній поезії (кансі) і у зв’язку з цим – проблемі наявності в Японії та Україні національних іншомовних літератур як закономірного результату існування в історії обох країн тривалих періодів диглосії (двомовності). Додають наукової цінності такі додатки до книги, як: «Словник японських літературознавчих, культурологічних та історичних термінів» і «Біографічний словник-довідник «Японські поети»».