”Головний француз Чернівців” або «Ів Монтан із Коломиї» Тарас Дмитрович Івасютин

 "Головний француз Чернівців”

 або «Ів Монтан із Коломиї"

20 липня виповнюється 75 років відомому науковцю, романісту, перекладознавцю, літературознавцю, культурологу, кандидату філологічних наук, доценту, завідувачу кафедри сучасних іноземних мов та перекладу факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Тарасу Дмитровичу Івасютину.


Він народився в місті Коломиї Станіславської області (тепер Івано-Франківська) у багатодітній робітничій родині. Доля була дуже прихильною до нього, тому ще на початку шкільної науки післала йому прекрасних вчителів. Ось як про це згадує сам Тарас Дмитрович: «У мене із французькою сталося, як кажуть французи: coup de foudre – кохання з першого погляду. Величезну роль зіграло те, що я застав дуже добрих вчителів. Вчителів тієї старої ґенерації, які колись отримували знання ще у Відні. Варто сказати, що ми до них зверталися лише - ”пане професоре”. Пригадую, одна вчителька, Анна Устимівна, мала дуже гарну вимову, інша - Ольга Анатоліївна приїхала до нас з Петербурга. Вона була з дворянської родини, тому перфектно володіючи французькою та німецькою, першою побачила в мені, в босоногому Тарасові, такий талант, як схильність до мов. Через це Ольга Анатоліївна дозволила мені приходити до неї додому. Коли я прийшов туди, перше, що мене вразило і захопило, - це її величезна бібліотека! З яким трепетом я брав до рук ті книжки словами не передати! Мабуть саме тоді у моєму дитячому серці поселилася любов до читання».

Першу книжку мовою оригіналу, а це був роман Ґі де Мопассана “Сильна як смерть”, він прочитав учнем сьомого класу і досі зберігає її вдома як талісман.


Після закінчення із золотою медаллю середньої школи №1 в місті Коломиї він подався студіювати французьку мову до Львівського державного університету ім. Івана Франка на факультет іноземних мов.
З перших днів перебування в такому мистецькому місті, як Львів, Івасютин з головою занурився в його атмосферу. «Я мав великий потяг до мистецтва. І, напевно, мав бути співаком. У Львові студенти-колеги мене називали «Ів Монтан із Коломиї», - згадує Тарас Дмитрович.


Безумовно, із вокальним та сценічним талантом Тараса Дмитровича, йому б справді грати в кіно, чи виступати на сцені театру. І тут і там він мав би безперечний успіх. Однак після закінчення університету Тарас Івасютин усе своє свідоме життя присвятив французькій мові та французькій цивілізаційній культурі.
В 1966 році його запросили на роботу в Чернівецький державний університет ім. Юрія Федьковича на посаду викладача кафедри французької мови, в якому він пропрацював більше піввіку.


Найпершим його науковим зацікавленням стало дослідження творчості знаменитого французького комедіографа Жана-Батіста Мольєра в українських адаптаціях та перекладах, а також вивчення інтерпретації його літературної спадщини визначними українськими письменниками ХІХ – початку ХХ ст. Багаторічні дослідження вилилися згодом у написання кандидатської дисертації « Ж.Б. Мольєр в українсько-французьких літературних взаєминах (дожовтневий період)», яку він успішно захистив у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Й до сьогодні Тарас Дмитрович заслужено вважається одним із провідних мольєристів України.

Як запрошений викладач він читав курс лекцій на тему «Образ Дон Жуана в європейській літературі» та провів практичні заняття з теорії і практики художнього перекладу в університеті міста Мец у Франції.

Своє захоплення творчістю Мольєра та європейською літературою ХХ століття загалом, а також присутністю французької культури в Чернівцях, Тарас Дмитрович виразив в 2012 році в своєрідному науковому виданні. Ним стала монографія «Від Мольєра до Шагала: літературно-мистецький діалог» українською, французькою і німецькою мовами. Цей свій творчий доробок він присвятив дорогій дружині Ірині, з котрою прожив більше 40 років, і котра подарувала йому улюблену донечку Оксану. Варто зауважити, що дружина впродовж всього спільного життя поділяла захоплення чоловіка наукою і мистецтвом, адже була теж знавцем французької мови та культури.


Тараса Івасютина знає науковий світ не лише України, він знаний і шанований у франкомовних літературних колах світу. В 1995 році його обрали делегатом від України до Європейської Асоціації ім. Франсуа Моріака (Association Européenne François Mauriac, Франція), в рамках якої він брав участь у наукових конференціях у містах Кракові (Польща), Діжоні (Франція), Намюрі (Бельгія), Любляні (Словенія), Парижі, Римі, Страсбурзі, Берліні, Дубліні, де неодноразово виступав з науковими доповідями та публікаціями.


Аби і Чернівці та рідний університет наблизити до європейської культури, зініціював підписання Угоди про співробітництво між університетами Чернівців та міста Мец у Франції, яка працює і нині. Будучи обраним головою Ініціативного Комітету «Альянс Франсез» у Чернівцях, Тарас Івасютин організував і провів міжнародну наукову конференцію Європейської Асоціації ім. Франсуа Моріака на тему «Мовчання / замовчування у сучасній європейській літературі». Крім цього Івасютин є співорганізатором круглого столу «Чернівці – як топос єврейської культури», який було проведено за сприяння французьких культурних Центрів у Києві та Яссах (Румунія). Він є представником України при Товаристві ім. Пауля Целана та при виші Еколь Нормаль Сюпер’єр (Ecole Normale Supérieure) у Парижі.


І звичайно ж Тарас Дмитрович є незмінним учасником міжнародного поетичного фестивалю «Meridian Czernowitz».
Він також обраний членом журі з присудження премії імені Г.Сковороди за кращий переклад українською французькомовних творів.


Тридцять п’ять років свого життя Тарас Івасютин присвятив кафедрі французької філології факультету іноземних мов. Тарас Дмитрович не пропустив жодної нагоди аби вдосконалити свої знання з французької як в українських центрах лінгвістики, так і за кордоном. За цей час він пройшов стажування в Центрі прикладної лінгвістики Безансонського університету у Франції і на кафедрі французької філології Саскачеванського університету в місті Саскатун в Канаді.


Багато праці і зусиль приклав, будучи на посаді завідувача кафедри французької філології факультету іноземних мов Чернівецького Національного університету ім. Ю.Федьковича, завідувача кафедри іноземних мов, заступника декана факультету іноземних мов, для розвитку освіти. Коли виникла потреба у покращенні рівня вивчення іноземних мов на факультеті історії, політології та міжнародних відносин, то очолити нову кафедру, сучасних іноземних мов та перекладу, без жодних сумніві та вагань запропонували досвідченому фахівцю - Тарасу Івасютину. Він завідує цією кафедрою уже продовж п’ятнадцяти років.

Із щирою симпатією ставляться до нього колеги та студенти. Про це свідчать відповіді на запитання складеної нами анкети. Так, викладачі кафедри найбільше цінують такі його якості керівника як толерантність, інтелігентність, людяність, щирість, уміння організувати і об’єднати колектив. Найбільше імпонують колегам такі риси характеру Тараса Дмитровича як цілеспрямованість, дипломатичність, комунікабельність, почуття гумору, вміння «рухатись між крапельками» та цінувати життя за будь-яких обставин.


А вже сьогоднішні колеги і студенти, які зачаровані його шармом і французькою мовою, нарекли його «шляхетним графом де ля Фером».
За педагогічну працю у вищій школі отримав почесні звання «Відмінник освіти України» і «Заслужений працівник освіти України».
Маючи талант до вивчення іноземних мов, Івасютин зізнається: «Іноземну мову вивчати ніколи не пізно». Адже сам опанував німецьку, коли було вже за 50. Проте зараз може вільно розмовляти нею і виступати на конференціях, використовуючи не лише французьку, а й інші іноземні мови. Французькою, німецькою і польською володіє вільно. Читає італійською і цілковито все розуміє румунською.

Колективом Муніципальної бібліотеки імені Анатолія Добрянського разом із кафедрою сучасних іноземних мов та перекладу факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича укладено та видано двомовний бібліографічний покажчик «Тарас Івасютин. Бібліографічний покажчик», який є підсумком п’ятдесятирічної діяльності науковця. Хронологічні рамки покажчика – 1965-2015 роки. Листаючи сторінки цього видання вражає працьовитість, широке коло інтересів Тараса Дмитровича, відображених у покажчику: мовознавство та літературознавство (французька мова та література), українсько-французькі літературні взаємини, порівняльне літературознавство, теорія художнього перекладу, наукова, педагогічна та культурологічна діяльність. В цій невеличкій, надто скромній, на перший погляд, книжечці вміщена його велика наукова, педагогічна і творча праця. Кожна із позицій покажчика з чимось асоціюється, викликає певні спогади, емоції, відчуття. І це не дивно, адже життя Т. Івасютина насичене, середовище його спілкування розмаїте, наповнене яскравими особистостями.
Тут мають місце короткі статті-есеї самого Тараса Івасютина та матеріали про нього, автографи на пам'ять від науковців та митців із світовими іменами. Доповнюють це видання і роблять його ще більш цілісним та органічним світлини, які дозволяють привідкрити двері в непростий світ автора та коло його інтересів.
Тарас Дмитрович мандруючи світами презентує рідні Чернівці, як культурну столицю Європи. Про це він не втомлюється нагадувати в кожній столиці держави, яку відвідує. Та попри це, він на кожній культурній імпрезі про це нагадує самим чернівчанам.


За вагомий внесок у розвиток Чернівців, їх популяризацію в Україні та за кордоном, Івасютин нагороджений пам’ятною медаллю «На славу Чернівців».

До цієї річної ювілейної дати Тарас Дмитрович, як справжній аристократ, зробив достойний подарунок собі і рідному місту – він більшу частину своєї приватної книгозбірні передав в подарунок Муніципальній бібліотеці ім.А.Добрянського.
Науковець плекає добру мрію - що його книги французькою мовою читатимуть небайдужі до європейських культур юні читачі, відчуваючи «смак» цієї вишуканої мови, тепла його рук, щиросердечних його меседжів, продовжуватимуть в рідному місті захоплюватись високою європейською літературою, культурою і духовністю так, як колись в дитинстві він захопився сам.
Книжковий фонд цілком відповідає тут колу наукових і літературних інтересів Тараса Дмитровича – тут присутні видання, які характеризують різні епохи, починаючи від класицизму до сучасності. Мають місце і найсучасніші літературні зразки. Підтвердженням тому є переклади Андруховича та інші.

Варто звернути вашу увагу на класичну французьку літературу. Ось тільки незначний перелік авторів, твори яких можна перечитати мовою оригіналу, як це робили чернівчани століття тому: Горацій (Horace), Оноре де Бальзак (Honoré de Balzac) Расін (Iphigenie Racine). Овідій (Ovide), Паскаль (Pasca), Вольтер (Voltaire), Монтеск’є (Montesquieu), Франсуа Моріак (Francois Mauriac), Роберт Мерль (Robert Merle). Авторів ХХ століття, які вже стали бестселерами французької і світової літератури: Марсель Насс (Nuss Marcel)
На сьогодні всі нові європейські літератури не можуть обійтися без перекладу, тому Тарас Дмитрович приділяє значну увагу у своїх перекладознавчих розвідках саме цьому аспекту. У зв’язку з цим на полицях подарованої книгозбірні представлено багато авторів в перекладі на французьку.Серед них - англійські автори Аніта Брукнер (Brookner Anita), Патрік Обріан (Oˊbrian Patrick), Пітер Мейл (Mayle Peter); Едуа́рдо Мендо́са — іспанський каталонський письменник (Mendoza Eduardo), американська письменниця Роксана Баррі Робінсон (Robinson Roxana).


Приємно бачити в перекладі на французьку мову українських сучасних авторів. Серед них вже такі культові імена, як Юрій Андрухович (Andrukhovych Yuri. Douze cercles), який видавався в Парижі в 2009 році та роман Любка Дереша ( Deresh Lyubko. Culte), Париж, 2009 рік.

Книги Тараса Дмитровича розміщені в меморіальній кімнаті Анатолія Добрянського, поруч з його книгами іноземними мовами. Адже Анатолій Миколайович теж добре володів французькою мовою.
Книжкові стелажі для книгозбірні Т. Івасютина профінансовано за підтримки та особистого сприяння Чернівецького міського голови Олексія Каспрука.


Останнім часом Тарас Дмитрович приділяє багато уваги вивченню культурної спадщини Чернівців та всього, що пов’язано з присутністю французької літератури, французької культури в нашому місті. Свій інтерес він пояснює таким чином:
«Знаєте, сьогодні я часто задумуюся над тим, чому так люблю Чернівці. І річ не в тому, що більшу частину свого життя мешкаю тут. Певно, далися взнаки гени. Моя бабця- татова мама, – із Чернівців. Вона жила тут з-за Австрії. Очевидно, мій дід походив з австрійських офіцерів. Бабця з ним познайомилася, бо в ті часи Чернівці були містом офіцерів. Вона лише згодом переїхала до нас у Коломию, але знаю, що дуже не хотіла Чернівці покидати. Тут, у Чернівцях, вона працювала у будинках в центрі міста консьєржкою. І любов до мов у мене, певно, від бабці. Вона чудово знала румунську, німецьку…».
Нині у Чернівцях немає такої культурної події, яку би не відвідав Тарас Дмитрович.

Він не втомлюється робити цей світ досконалішим своєю працею, своєю присутністю, незмінною теплою посмішкою і щирим ставленням до людей, які мають щастя потрапити в коло його спілкування. Своїм позитивним світобаченням, теплим ставленням до колег, студентів, вмінням і бажанням ділитися своїм досвідом, знаннями, вмінням вести діалог він завжди збирає навколо себе небайдужих і вдячних слухачів. Він є справжнім європейцем, українським представником європейської духовно-інтелектуальної еліти.
А поміж тим його не раз можна побачити на вулицях міста з гостями з Франції. Всі знають, що розмовляє Тарас Дмитрович як корінний парижанин.

  Ми щиро вітаємо цієї сонячної липневої і такої знакової та важливої для Тараса Дмитровича днини із ювілейним Днем народження. Бажаємо міцного здоров’я, життєвого та творчого довголіття, побільше сонячних днів, оптимізму, нових успіхів у викладацькій роботі, науковій та творчій діяльності.
Втіхою для нього в рідних Чернівцях буде класична музика, висока культура мешканців і гостей міста і, звичайно, французька мова, яка завжди для нього звучить як найкраща мелодія.


Підготувала Леся Щербанюк 

  g