В Муніципальній мистецтвознавець Валерій Панасюк.
Днями Муніципальну бібліотеку ім. А Добрянського відвідав колишній чернівчанин, а нині доктор мистецтвознавства, член національної спілки театральних діячів України, сумчанин - Валерій Панасюк. Він зустрівся з представниками художньої інтелігенції міста з котрими обговорив окремі питання сучасної культури. Зокрема йшлося про роль критики в мистецьких процесах, місце художника в сучасному просторі. Мистецтвознавець приділив особливу увагу проблемі сучасних експозицій та розповів про непересічні явища, які мають місце в сучасному мистецькому житті.
Окремі фрагменти розмови пропонуємо вашій увазі.
Валерій Панасюк розповідає, що спостерігаючи за мистецькими процесами дійшов висновку, що у великих містах таких як
Київ, Москва та інших, останнім часом митці тяжіють до створення закритих співтовариств, в які підбираються члени за певними ознаками. Як приклад представив співтовариство «Безнадійні живописці», які крім живопису нічим більше не займаються. Він стверджує, що зараз ми живемо в період, який знаходиться на границі епох. І саме в цей час в мистецтві народжуються генії. Сприяють цьому досить розмиті критерії щодо визначення, що можна вважати мистецтвом і мистецьким твором.
Люди, які познайомились з мистецтвознавцем відзначали, що Валерію Панасюку завжди були цікаві парадоксальні судження, які людину змушують по - іншому дивитися на мистецтво і оточуючий сучасника світ.
Валерій Панасюк про актуальні явища в культурі і мистецтві та епатажні вчинки митців.
«На мою думку, в мистецтві криза відсутня, якщо стан усвідомлення і інтерпретацію мистецьких творів можна назвати кризовим і пов’язаним зі специфікою сприйняття мистецьких творів нашими сучасниками. Не існує криз і проблем в мистецтві. Є проблема його інтерпретації, розуміння, сприйняття. Бо відсутність критеріїв, що таке є мистецтво, і що є витвором мистецтва, не обмежує митців, а навпаки спонукає їх до пошуків. І до речі те, що ми називаємо епатажним, не епатаж, а особливий мистецький жест митця. Він є для нього органічним, є його продовженням, але може сприйматися як «епатажний» глядачем.
До прикладу, Пінчук Арт Центр, як не традиційне використання простору.
Міжнародний центр сучасного мистецтва ХХІ сторіччя - явище, яке належить до сучасного образотворчого мистецтва і може слугувати прикладом для музеїв, які експозиційні проблеми вважають другорядними. Мінус наших музеїв ще й в тому, що нерідко там експонуються роботи не в пристосованих до цього приміщеннях і без використання сучасних концепцій. Пінчук Арт Центр – мистецьке музейне унікальне явище. Тому, що центр є не тільки експозицією, приміщенням, що відповідає музейно - експозиційному простору, а й веде наукову і пропагандистську діяльність. Я притримуюсь думки, що мистецтво не належить народу, а належить митцеві. Але кожен громадянин повинен поставитися так, чи інакше до твору митця. А з цим твором він має десь познайомитись. І таку можливість надає нині Пінчук Арт Центр. Це унікальне і єдине на теренах України явище.
Щоб пояснити , що це, то треба собі уявити таку річ. Що архітектурне будівництво відбувається паралельно з реалізацією якогось концепту, ідеї. Ця будівля, історична з-зовні, в середині пережила радикальну реконструкцію, бо здійснювалась за проектом відомого французького архітектора Філліпа Кіамбаретто, який здійснював її за принципом перфокарти з дірочками. Так він повідомив в інтерв’ю пресі. І кожна дірочка слугує рамкою. А все, що через неї можна побачити вже є мистецьким твором.
В цьому аспекті варто згадати і діяльність Петра Павлевського з Росії. Вона є класичною за характером, мотивацією і
технологією, скажімо так, і абсолютно вписується в рамки і параметри вже такого звичного явища для ХХ століття як акціонізм.
Хепенінг (від англ. heppening - подія, випадок; те, що відбувається) - один із напрямів акційного мистецтва,або акціонізму. Акціонізм є узагальненою назвою для "мистецтв дії", в яких твором є жест, розіграна "вистава" або спровокована "подія".Акціонізм бере початок у творчості футуристів, дадаїстів, сюрреалістів, але великого поширення набуває тільки з 60-70-х років XX ст. http://megalib.com.ua/content/7950_Akcionizm_hepening_perforkans_rolova_gra.html
Остання акція митця сколихнула Росію, оскільки це був і мистецький акт, і соціально – політична акція, яка давала змогу йому показати ставлення частини громади і митця до Закладу. Йшлося про підпал дверей ФСБ. Ці двері художник трактував, як такі, що є дорогою до пекла. Після цієї акції художник став знаменитим, отримавши статус - «persona non grata». Попередньо, екперементуючи зі своїм тілом, він прибивав мошонку до бруківки Червоної площі, тощо.
Українська художниця – живописець Ганна Гідора, до прикладу, викупила нікому непотрібну землю біля крейдяних білих гір, якими може похизуватись Сумщина. Завдячуючи цьому стала знаменита мало не на весь світ, оскільки на цьому клаптику землі з чарівними краєвидами біля села Могриця художниця почала збирати ленд - артівські сімпозіуми, перетворивши свою нерухомість в мистецький простір. Однак і там не обходиться без дивакуватих витівок художників. Як приклад, київський живописець Микола Журавель на одному із ленд – артівських зібрань в скляних банках консервував туман.
Чи мистецтво має пропагувати лише прекрасне? Спірне питання… На цю тему можна писати сотні дисертацій. Тут треба усвідомити таку річ – мистецтво це не «прекрасне», а інша реальність, яку ми творимо, використовуючи елементи нашого повсякденного життя. Нас на превеликий жаль так навчили, що мистецтво є проявом безумовної абстрактної абсолютної краси. Але в дійсності це інша реальність. І це завжди так було. Зрозумійте одну річ, що кожен митець, чи сучасник він, чи з минулого, який жив і творив тисячу років тому, не ставив перед собою мету створення прекрасного. Він творив через мистецький твір іншу реальність».
Про «вертикаль» і «горизонталь» в культурі.
Раніше в культурі сповідувалась вертикальна ієрархія. Коли вся культура диференціювалась за «вертикальним» принципом. На горі - високе мистецтво, внизу - низове і посередині – масове. Зараз ми живемо в добу, коли в культурі сповідується принцип «горизонталі». Але варто зауважити, що будь яка доба, як історико - мистецький період, наступає не з якоїсь конкретної дати.
До прикладу, за якої доби ми живемо? Мої студенти не можуть дати на це питання відповіді, тому, що для усвідомлення чогось нового потрібна дистанція. Саме ця дистанція дає можливість відрізок нашого життя порівняти з попереднім. Певний злам і перетворення «вертикалі» в «горизонталь» відбулися в середині 20 – го століття. І саме злам призвів до того, що почало називатись постмодернізмом.
Постмодернізм – це світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття XX ст. прийшов на зміну модернізмові. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних. ( Вікіпедія)
А зараз народжується нова епоха. Існують різні версії і гіпотези щодо нашого культурного майбуття. І навіть деякі науковці висувають версію нової ери, яка буде називатись нео-неокласицизмом». Поживемо – побачимо…
«Сучасне мистецтво тим і прекрасне , що ніхто з художників не знає, чи вибере його історія» В. Васильєв.
«Колишніх чернівчан не буває» Л. Щербанюк.
Дитинство мистецтвознавця Валерія Панасюка пройшло в Чернівцях. Він називає ці роки найкращими, згадуючи події пов’язані з вулицями міста - Зеленою, Чапаєва ( нині вул. Олександра Щербанюка), Челюскінців (нині вул. Раймонда Фрідріха Кайндля). «Цей приїзд в Чернівці був надзвичайно приємним і важливим для мене, бо раніше моє перебування в Чернівцях обмежувались замкненим родинним колом, а зараз мені випала можливість поспілкуватись з представниками чернівецької інтелігенції. Для мене це надзвичайно великий досвід», - підсумовуючи свою розмову сказав мистецтвознавець..jpg)
Прощаючись з публікою професор Сумського державного педагогічного університету ім.А.С.Макаренка пообіцяв підтримувати стосунки з Муніципальною та приїхати наступного разу з презентацією своєї книги « Художнє та не художнє в системі театральних комунікацій».
Панасюк Валерій Юрійович, є професором кафедри мистецтва, теорії історії музики та художньої культури, доктор мистецтвознавства. На кафедрі викладає блок дисциплін з художньої культури. Закінчив з відзнакою Сумський педагогічний інститут ім. А.С. Макаренка та докторантуру при ньому. Кандидатську дисертацію захищав у спеціалізованій вченій раді при Національній музичній академії України імені П.І. Чайковського. В жовтні 2015 року захистив докторську дисертацію у спеціалізованій вченій раді при Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України. Коло інтересів дослідника стосується проблем теорії та практики образотворчого й театрального мистецтва, літературознавства і краєзнавства. Науковець є автором 150 наукових публікацій у фахових виданнях та автором монографії «Художнє та не художнє в системі театральних комунікацій». Валерій Панасюк також є членом Вченої ради при Національному центрі театральних досліджень ім. Л. Курбаса ( м. Київ) та членом Національної спілки театральних діячів України, заступником головного редактора наукового інформаційно - методичного журналу «Освіта Сумщини». Входить до складу оргкомітетів та бере участь у багатьох міжнародних, всеукраїнських, регіональних конференціях, виставках, симпозіумах та інших наукових заходах країни та зарубіжжя.
Підготувала Галина Мурмилюк.
Джерела світлин :
http://afisha.bigmir.net/exhibition/news/
http://arthoda.com.ua/2016/01/18/lend-art-masshtabnist-mistetstva/
http://www.like-a.ru/?p=37490
dobrabiblioteka@gmail.com
м. Чернівці 
+38 (0372) 559148
пн-чт: 10:00-19:00 пт: 10:00-18:00 обід: 13:00-14:00 сб, нд – вихідні
