10-10-2017

Подарунок вулиці Українській від Муніципальної.

 
До дня міста Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського піднесла чернівчанам, які проживають на вулиці Українській, незвичайний подарунок – презентацію унікального за своїм змістом видання – «Вулиця Українська: мандрівка в часі». Книга є своєрідною історичною довідкою – екскурсом в давні часи та знайомство з будівлями та їхніми мешканцями тогочасної та нинішньої вулиці Української. Книга побачила світ у видавництві «Друк Арт», а саме видання здійснено в рамках Чернівецької міської програми підтримки книговидання імені Антона Кохановського.

«Ми йшли до книги майже 12 років, починаючи з 2006-го,- розповідає авторка проекту, директор Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського Леся Щербанюк,- нам треба було дослідити історію приміщення, в якому відкрито бібліотеку, а не могли на той час визначитись навіть з адресою, бо в різні часи вулиця називалась по різному і разом з назвою вулиці змінювалась нумерація будинків. В архівах бібліотеки Чернівецького університету я підняла підшивки газети «Буковина» за 1940 рік і віднайшла там адресу «вулиця Мірча Воде, 18», - це була та ниточка, яка привела нас до книги…».

Вулицю Українську називали «Нижньою Панською», коли йшлося про відтинок від вул. Вірменської до Шевченка. А відрізок від Вірменської церкви до вулиці Руської іменували «Зміїною» або «Вужевою». Потім вулиця отримала ім’я юриста, урядового радника і першого бургомістра-єврея Едуарда Райса ( який мешкав на Українській у сучасному будинку № 21) і називалась Dr. Reissgasse. За румунських часів їй дали назву воєводи Мірча Воде (Strada Mircea Vodă). Нинішню назву – «Українська» вона отримала лише у 1944 р., коли були об’єднані вулиці Мірча Воде та Янку Зота (Strada Jancu Zota) – відтинок від Вірменської церкви до вулиці Шевченка, який за австрійських часів, до 1918 р., був вулицею Йосифинською (Josefsgasse) –названою на честь цісаря Йосифа ІІ. Так 24 серпня 1944 року у Чернівцях з’явилася вулиця Українська.

Ще пізніше, у 1949 р., до «Української» долучили невеличку, від Шептицького до Руської, вулицю Короленка, яка до 1918 р. носила ім’я архітектора Антона Фіала (Fialagasse). А за румунських часів, до 1940 р. – вона називалась іменем художника Бучевського (Strada Pictorul Bucevschi).

В такій плутанині старих назв вулиць та нумерації будинків допоміг розібратись львівський журналіст і краєзнавець Ігор Володимирович Мельник, котрий на той час мав досвід з вивчення кадастрових карт та адресних книг австрійської доби, бо написав сім книг про історію Львова, а першу із них так і назвав - «Львівські вулиці, кам’яниці, мури, закамарки передмістя, та інші особливості Королівського столичного міста Галичини - Львів».
Приїхавши на презентацію книги «Вулиця Українська: мандрівка у часі», він розповів про те, що Чернівці його вразили своїм змістом, не схожим на Львів. «Австрійські кадастри я мав досвід читати. Австрійці скрупульозно ставились до майнових питань та податків, тому коли будинок отримував свій номер, то він не мінявся продовж 150 років. Що ж до вулиці Української, то вона пережила кілька змін. В ХІХ столітті тут були в основному дерев’яні будинки за винятком окремих будівель. На початку ХХ століття на вулиці почали будуватись кам’яниці. В центрі міста з’явились будівлі, збудовані за індивідуальним проектом. Варто сказати, що з часом змінювалась архітектурна мода, а разом з тим мінялись один за одним архітектурні стилі: історизм, неоготика, сецесія, яка на початку ХХ століття залишила багато чудових зразків, а далі модерн, необринковяну і т.д. Але саме поява різних архітектурних стилів перетворила цю вулицю в архітектурний шедевр».

Після прочитаних Ігорем Мельником німецькомовних та румуномовних адресних книг і архітектурної стилістики вулиці Української матеріали потрапили до Інги Кейван, яка у 2014 році працювала в Муніципальній бібліотеці, і вони її зацікавили. «Я схильна до мікроаналізу, тому я вгвинтилась одразу, - розповідає авторка текстів.- Було складно, але цікаво. Тим паче в мене на цій вулиці жили дідусь і бабуся. Вивчаючи два тижні вулицю Українську, я відкрила для себе цілий космос. Тут мешкали люди різні за своїм соціальним статусом, дуже багато представників верхівки міста, людей з професіями, яких вже не існує. Я виставила матеріал на сайт. Мені хотілось, щоб інформація, яка мені відкрилась, залишилась для тих, хто буде жити після нас… Книга дає можливість постукатись до кожної домівки, зазирнути в кожну квартиру, в кожне вікно і уявити собі життя тих людей, що мешкали тут».

«Це світи… Неповторні світи»

На затишній вулиці Українській проживали заможні родини відомих землевласників, лікарів, адвокатів, урядовців, фінансистів, архітекторів. Поряд жили торговці, залізничники, друкарі, різноманітні ремісники, в тому числі майстри неіснуючих нині професій, такі як корсетники та майстри фіакрів.

«Мешканці вулиці відображали усю її етнічну та конфесійну палітру: русини-українці, німці, поляки, євреї, румуни, вірмени».
До прикладу, за адресою вул. Українська, 2 (Landhausgasse, 17, → General Mircescu strada, 17),мешкав власник нерухомості – банкір, відомий меценат Маркус Кіслінґер, що походив із давнього австрійського роду ХVІІ ст. Він був власником цегельного заводу «Патрія», який випустив екстрацеглу для спорудження Палацу юстиції у Чернівцях. Подружжя у пам’ять про своїх батьків вклало гроші у будівництво Крайового шпиталю - теперішньої обласної лікарні. На її подвір’ї досі стоїть скульптура -«Харита» у вигляді матері з немовлям на руках, роботи австрійця Теодора Штудля. Пам’ятник встановленого Кіслінґером до роковин смерті коханої дружини.

Мешкав тут і шляхетний за походженням і духом – барон Стефан Василько - представник україно-румунських магнатів, син маршалка Буковини (1870-1871, 1884–1892) Олександра Василька фон Серетського та представниці заможного волоського боярського роду Катерини фон Флондор, який став доктором права. Був першим комендантом Гуцульсько-Буковинського Легіону УСС, створеного на Буковині за ініціативою Миколи Василька у 1915 р.

За адресою Українська, 5, жив Нойман Вендер (Wender Neumann, 1861 – грудень 1933) – доктор наук, професор, родом із Австрії. У Чернівцях він керував фармацевтичним заводом і кілька років був міським головою, а у Віденському університеті викладав хімію, працюючи із Зігмундом Фройдом.

В будинку № 14 жив імперський полковий лікар Костянтин Клим (нар. 1862 р.), який брав участь у суспільно-політичному житті Чернівців та Буковини. Разом із Васильком, Пігуляком, Семакою, Левицьким входив до складу делегації, посли якої їздили наприкінці ХІХ ст. на аудієнцію до цісаря у справі, пов’язаній з необхідністю поділу буковинської єпархії на українську та румунську частини, що виникла через жорстку румунізацію буковинської Православної Церкви.
 
Говорять мешканці вулиці Української…
 
Гостями презентації були насамперед мешканці цієї вулиці. Серед них поважне подружжя професора Волкова – знанийславіст, доктор філологічних наук Анатолій Романович і кандидат філологічних наук Людмила Петрівна. Вони проживають в знаковому на цій вулиці будинку з розкішним оздобленням у стилі необароко з елементами сецесії під номером 37. Цей історичний будинок не тільки для цієї вулиці, а й для Чернівців назагал. Меморіальна таблиця свідчить, що впродовж тривалого часу тут проживав і творив художник Микола Івасюк. Кілька місяців в цьому будинку жив політичний діяч, історик, публіцист, літературознавець та бібліограф Дмитро Дорошенко, який залишив спогад про час перебування в ньому. У радянський період в цьому будинку поселився літературознавець, фольклорист, професор Роман Михайлович Волков, на честь якого також встановлена меморіальна таблиця. Тут проживають його син, внуки та правнуки і до нині. Тому вони завжди відчували і повагу, і відповідальність до свого помешкання. Анатолій Романович був приємно здивований тим, як ретельно в книзі описаний кожен будинок вулиці, бо вже давно збирає літературу про рідне місто. «Я люблю своє місто і люблю розглядати його в деталях. Але тут, в новому виданні, є речі, яких я ніде не зустрічав в книгах і не здогадувався про них. В чернівецьких будинках ще є багато чудових старих цікавих інтер’єрів. Є побажання: зверніть на них увагу! Ще є можливість їх зібрати, задокументувати і зберегти», - сказав науковець.

Присутні безперечно погодились з професором і навіть з’явились ідеї на базі Української створити вулицю – музей та спеціальну екскурсію, яка відкриє для туристів душу і серце Чернівців.

Відомий журналіст Юрій Чорней, який вже майже 12 років займається дослідженням родини письменника Петера Деманта (уродженця м.Інсбрук, Австрія), пишається тим, що йому пощастило мешкати у будинку № 6, де колись проживав дід письменника – Моріц Демант з дружиною Амалією. Журналіст по - новому відкрив для себе і для нас родину Демантів і навіть віднайшов на цвинтарі могилу Моріца. «Для мене, як для мешканця та історика, завжди було цікаво, чиї помешкання ми займаємо.Тому що іноді ідеш вечором і світло світиться у старому будинку, а ти думаєш – там зараз моя сім'я сидить… А колись, років 100 назад, сиділи зовсім інші люди і ділилися один з одним своїми думками, мріями, сподіваннями…Ось так одна книжка нам вибудувала цілу історію - цілий світ однієї родини Демантів».

Кишлярук Вячеслав Васильович не здогадувався, що в будинку, де він мешкає проживав відомий архітектор Маєр Ляйхнер. Про те інтуїтивно відчуваючи потребу в його реставрації, він разом зі своїм другом та сусідами підремонтували будівлю, вифарбували її фасад . «Творча енергетика цього майстра була, вочевидь, настільки потужною, що це місце й досі притягує до себе архітекторів», - пишеться в книзі. « Я хочу сказати, що міській владі не варто перекладати на плечі мешканців ремонт будинків, що мають культурно- історичне значення. Враховуючи нинішні зарплати і пенсії для них це не підйомна ноша. Це треба робити разом»- зробив висновок архітектор.

«Книга надихаюча. Це свято вулиці і свято міста…
 
Після того, як я прочитала матеріал про свою вулицю, - розповідає радник чернівецького мера Марія Дмитрівна Порчук, - я почала копати далі і віднайшла інформацію про те, що в моєму будинку жили фармацевти. Цю вулицю туристам можна презентувати і як вулицю фармацевтів і адвокатів, і як вулицю архітекторів, і як вулицю забутих професій і т.д…Звертаючись сьогодні до мешканців Української, хочу наголосити на тому, що варто не забувати, що існують гранти і є таке поняття як «бюджет участі». І якщо зібрати підписи і звернутись до міста, до громадськості, то вони можуть допомогти перетворити це місце в гарний громадський простір, що врази додасть шарму цій вулиці».

Своїми спогадами про будинок, який сьогодні під № 20 і 20А поділився чернівчанин Михайло Радович Шкурій. Він був дуже зворушений бути на цій зустрічі, так як є одним з найдавніших мешканців серед присутніх гостей, адже народився в цьому будинку. «Я подарував своїй вулиці ковані ворота, - гордо заявив Михайло Радович Шкурій, який народився і більшу частину життя прожив на вулиці Українській в будинку. Тут пройшло моє дитинство, я з друзями обносив аличу у садку двору двадцять другого будинку. Витіснили мене з цієї вулиці лише діти, бо не було змоги збільшити житлову площу. Але ні дня не буває такого, щоб я сюди не навідувався».

Звичайно, для нього було відкриттям, що в цьому скромному, як для забудови вулиці, будинку мешкав Осип Безпалко – педагог, громадсько-культурний діяч, політик, перший бургомістр-українець Чернівців. Усе своє життя він присвятив активній політичній діяльності, за що зазнав переслідувань уже в гімназії. Він був Уповноваженим у справах Буковини перед Українською Національною Радою у Львові, перед урядом гетьмана П. Скоропадського у Києві. Був делегатом ЗУНР при передачі нотифікації постанови про злуку ЗУНР з УНР, референтом дипломатичних справ Буковини. 1938 року очолив Український січовий союз і через сім років був заарештований опергрупою «Смерш» та доставлений до Лук’янівської в’язниці НКВС Києва. Подальша доля його невідома.

А навпроти, за адресою Українська, 21 разом із родиною мешкав перший бургомістр-єврей Чернівців доктор Едуард Райс - юрист, урядовий радник, офіцер, кавалер ордена Франца Йосифа, віце-президент Буковинської палати адвокатів, перший заступник легендарного бургомістра Чернівців Кохановського. Райс був учасником проектів з будівництва великих міських споруд: міських водогонів і каналізацій, електрифікації Чернівців, міського вокзалу, дитячої лікарні, Єврейського Дому і багатьох інших. Таке поєднання мешканців може бути тільки в Чернівцях.

«Це не лише книга, а підручник, який треба дарувати кожному новому мешканцю вулиці Української під розпис і приймати згодом іспит на знання її історії. Щоб люди розуміли на якій вулиці вони живуть і як треба відноситись до тих помешкань, що стали їхніми. І нехай сьогоднішня презентація буде установчими зборами вуличного комітету», - доповнив свого радника мер Олексій Каспрук

Одна із найдавніших і найпривабливіших вулиць середньомістя Чернівців, – Українська являє собою своєрідну мікромодель міста над Прутом, - пишеться у книзі.- Де пліч- о – пліч, як і самі будинки, жили люди, різні за своїм суспільним, національним походженням, за родом занять та уподобаннями. Але було це спільне проживання злагодженим, підпорядковане якимсь давно виробленим, генетично закарбованим та успадкованим правилам безконфліктного співіснування і творчої праці на благо рідного міста та його мешканців.

На презентації книги «Вулиця Українська: подорож у часі» були присутні і небайдужі до історії міста чернівчани. Доприкладу, професор Тарас Івасютин був збентежений тим, що він в Парижі мав розмову з нащадком відомого чернівчанина – Домініком Бутерцею із роду Вендерів – Бутерців. По приїзді парижанина в Чернівці обіцяв стати його гідом, адже Домінік в приватній розмові повідомив, що його дід був особистим радником Австрійського цісаря Йосифа І. Захоплюючі історії та магія старих чернівецьких вулиць підштовхнула чернівецького правника Валентина Ставчанського теж звернутись до вивчення історії своєї вулиці, чернівецької адвокатури і написання книги про чернівецьких адвокатів. « В мене лежать вже майже чотириста сторінок цікавої історії про адвокатський світ Чернівців, не вистачає часу дописати книгу. Матеріалу дуже багато...Ми всі любимо місто. Ви пам’ятаєте, як до 600- річчя причепурили його і як воно одразу заграло всіма барвами. Ми ходимо по грошах і навіть не бачимо цього. Нам треба вирізнятись від інших ставленням до краси, нашим відношенням до міста. Адже у нас історія під ногами. Ідеш по тротуару, а під ногами люки з австрійськими, румунськими надписами. Їх лише треба вміти бачити і читати…»На завершення зустрічі всім присутнім мешканцям вулиці Української міський голова подарував примірники презентованої книги разом із її співавторами:
автором проекту Лесею Щербанюк, львів’янином Ігором Мельником, який робив аналіз адресних книг, співставляючи стару і сучасну нумерації будинків та Інгою Кейван, яка займалась опрацюванням текстів та підбором ілюстративного матеріалу.Варто додати, що науковими консультантами під час створення книги були: д. і. н., професор Олександр Добржанський, к. і. н. Ігор Піддубний. А консультантом з мистецтвознавчих питань - Тетяна Дугаєва.

Запорошуємо чернівчан, які люблять своє місто та небайдужі до його історії завітати до Муніципальної бібліотеки ім. Анатолія Добрянського та ознайомитись із повернутими читачам захоплюючими сторінками історії нашого міста.

          Підготувала Галина Мурмилюк, Леся Щербанюк.