14-11-2017

Вечірні зустрічі в Муніципальній

«Вечірні зустрічі в Муніципальній».
Презентація книги Тамари Севернюк «Зимний мятеж»
Ниспосланное любовью
 
   В ці прохолодні листопадові дні під звуки чарівних пісень у Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського відбулися «Вечірні зустрічі» із поетесою Тамарою Севернюк та презентація збірки її поезії «Зимний мятеж». Ниспосланное любовью.
 
   Як уже традиційно склалося, на зустріч з Тамарою Артемівною прийшло чимало шанувальників її творчості. Мудрість поетеси, її дар філософа, тонкого та уважного спостерігача за світом нікого не залишили байдужим.
 
   Вечір був тихий, камерний та світлий.
 
   «Зимний мятеж» - це тридцять четверта поетична збірка Тамари Севернюк, Її поетична мова – це мова мистецтва, музики, природи, людської печалі і скупої радості, та найголовніше – Любові в найширшому значенні цього поняття.
 
   Обсяг видання становить 176 сторінок, що структурно і тематично діляться на три розділи, кожен із яких має свою назву, а зміст – своїх прихильників.
 
   «Я щаслива, що мої книжки мають свою публіку, своїх поціновувачів. Я живу – як пишу, а пишу – як дихаю», - зазначила Тамара Артемівна.
 
   І це не порожні слова, адже коли читаєш поезії цієї поетеси і зокрема – в презентованій книзі, розумієш, що її творчий професіоналізм нерозривний з живим струменем земних життєвих вирів і високим камертоном внутрішнього звучання голосу любові.
 
   Преамбулою справді незвичайного вечора стала демонстрація невеличкого документального фільму «Королева слова» наших телевізійників і пісня, що пролунала під гармонійний гітарний супровід з уст талановитого і вже добре знаного в мистецьких колах Чернівців барда Олександра Мадея. Після цього Тамара Артемівна коротко розповіла про презентовану книгу. Словникова гама кольорів, як і смислова архітектоніка, вражаючі.. Поетеса розповіла, як через соціальні мережі познайомилася із кандидатом філологічних наук міста Новосибірськ - Наталею Муратовою. Саме вона і надіслала Тамарі Севернюк велику кількість фотографій справжньої зими, якими оздоблене видання, а згодом - і вступне слово до книги української поетеси, написаної російською мовоюю: «На каком языке говорит поэт?»
 
«Розумеется, поэт говорит на своём собственном, личном, птичьем, вещем языке, и отечество его не от мира сего.
Читатель же, какой бы национальности он ни был, всегда угадает, заговорил ли – поэт или… Но вопрос отнюдь не праздный, сейчас он, как, впрочем и всегда обозначает для поэта дилемму: зависеть от царя, зависеть от народа, а может быть, никому отчёта не давать и служить только метафизическому своему отечеству… но именно это и есть то лучшее, сто поэт может дать отечеству земному.
Творчество Тамары Севернюк – пример такого служения, ибо авторский мир – мир живого слова, пластичного и чуткого, радостью и болью отзывающегося на живое же – чувство, впечатление, влечение, страдание.
В этом смысле новая книга поэтессы написана на главных языках человеческих,на языіках любви и боли.» Ці влучні глибокі означення автора лаконічної передмови наголошують на справжній вагомості і навіть необхідності в наш час такої книги, якою і є збірка Тамари Севернюк» Зимний мятеж»…
 
   Незвичним було і ознайомлення присутніх зі змістом видання. Тамара Артемівна запропонувала читати вірші за називанням самими гостями вечора сторінок, і за названими сторінками присутніх сама читала поезії із збірки. Це було зворушливо і хвилююче ,а подеколи і дивовижно. Адже кожен, хто називав певний номер і слухав поезії – відразу знаходив в ній себе і водночас щось для себе.
Доктор філологічних наук, професор Семен Дмитрович Абрамович назвав поезію Тамари Севернюк унікальним явищем, бо вона пропускає через свою душу світло, яке вливається в інші душі, спонукаючи їх до дійства в імʼя миру і любові. Привітавши поетесу з виходом книги, професор подарував їй свою поетичну присвяту.
 
   Знаковим і несподіваним було прочитання шанувальником творчості Тамари Артемівни Віктором Обдуленком надрукованого в газеті «За правду і справедливість» першого відгуку на збірку поезій «Зимний мятеж» відомого політика і поета Олександра Мороза. Саме його мали змогу прослухати всі присутні. «У автора более 30 поэтичных книг, а на русском – пятая. <…> О чём книга? О боли и любви. Окружающая душу поэта действительность угнетает, но её «эхо задыханий» отражает отзвуки вечного: любовь и краса человека, единство его с природой сохраняет надежду жить, излучая при этом свечение своей жизни.»
 
   Це правда - поезія Тамари Севернюк є результатом її поважного, не легкого життєвого досвіду. Саме тому вона сприяє осмисленню та мистецькому аналізу і глибоко заторкає людські душі.
 
   Чимало віршів поетеси давно вже стали піснями. Їх радо співають знані в Україні і за її межами різні виконавці. Під час презентації присутні мали приємну можливість почути тихий спів і самої Тамари Артемівни.
 
   Бриніла її семиструнна гітара і звучали її авторські пісні, писані серцем. А під щемні струнні перебори звучали завершальні поетичні рядки:
 
Я знаю – мой путь не вечен
О памяти не прошу.
Но труд любви бесконечен –
Пишу…
 
   На завершення цього теплого, родинного та світлого вечора Тамара Артемівна подарувала усім свій «Зимний мятеж», а присутні у відповідь - подарунком для прекрасного майстра слова усі разом заспівали «Многая літа».
 
 
 
Підготувала Віолета Онуфрійчук