15-12-2017

«Голод на Буковині у 1946-1947 роках: спогади очевидців»

В Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського відбувся завершальний етап міського конкурсу, організований Чернівецькими міськими управліннями освіти та культури і Муніципальною бібліотекою ім. А. Добрянського серед учнівської молоді на тему:
«Голод на Буковині у 1946-1947 роках: спогади очевидців».

Хто не памятає свого минулого- той приречений пережити його знову.

Джорж Сантаяна.

Україна протягом XX століття пережила цілий ряд голодоморів. Перший відбувся в 1921-1923рр, але тоді, завдяки

міжнародній допомозі, його наслідки в державі були мінімізовані. Проте наступні 1932 - 1933рр. та 1946-1947рр. голодомори були утаємниченими сталінським режимом і мали фатальні наслідки для населення України. Великий Голодомор 1932-1933рр. забрав мільйони людських життів. Післявоєнний голод у 19946-1947рр. мало досліджувався фахівцями, хоча він теж доводив до відчаю, божевілля та канібалізму людей, знищуючи їх духовно та фізично. На цьому робили свій наголос всі виступаючі, захищаючи власні дослідження. Конкурс проводився в рамках заходів приурочених вшануванню жертв голодоморів в Україні і на Буковині та голоду 1946-1947 років, як одного з наслідків встановлення радянської влади в краї. На заході учнями оприлюднювались нові факти та дані. Зокрема йшлося про те, що в роки війни на Буковині загинуло близько 13 тисяч наших краян, а в роки післявоєнного голоду 1946-1947 років – за різними джерелами від 17 - до 20 тисяч. На дослідження учням виділялось сім місяців. За цей час вони знайомились зі сторінками історії рідного краю, зустрічались із старожилами та записували їхні розповіді, набуваючи таким чином навичок дослідницької роботи та журналістики. Роботи презентувались як в паперовому, так і в електронному вигляді, тому у наших читачів є змога переглянути на сайті кращі відео презентації учнів.

І вдови плакали, кричали діти «папи»,
А на сніданок — жолуді одні.
І в гарбах пнулися скелети-шкапи,
Худі, немов колгоспні трудодні. В. Симоненко «47 рік» (1956р.)

Ці емоційно вражаючі рядки вірша В. Симоненка стали своєрідним епіграфом до творчої роботи переможниць конкурсу - учениць 8-А класу Чернівецької гімназії № 5 - Ганни Банди та Маліцької Ніни ( керівники: Марія Дмитрівна Гривул та Орися Григорівна Посполітак). Дівчата найповніше дослідили причини голоду, включаючи і наслідки війни, і посуху та неврожай першого післявоєнного року. В цей «нещівний» список вони великими літерами вписали надмірно великі плани хлібозаготівель, які були тісно пов’язані з відбудовою промисловості країни та незбалансовану економічну політику держави , згідно з якою не лише не було достатньо тісної координації регіонів з центром, а ще й мало місце масове вивезення сільгосппродукції за кордон.

Найширшою виявилась у дівчат і географія досліджень. Вона охопила Заставнівський район, Кіцманський, Кельменецький , Сокирянський, Хотинський райони та Вижничину. Творча робота приурочена до 70-х роковин пам'яті жертв Голодомору 1946-1947 рр. «Стежками мук та болю… Історія голоду на Буковині вустами живих мучеників» зайняла перше призове місце.

Гімназистки його розділили з ученицями 10 класу Садгірської ЗОШ № 39 - Мінтянською Таїсією та Орлецькою Марією

(керівник Володимир Степанович Новак – Садигурський). Робота цих конкурсанток : «Повоєнний голод на Буковині: драматичні сторінки нашої історії», вирізнялась з поміж інших естетичним оформленням фотосвідчень епохи та новизною зібраних свідчень, оскільки вони базувались на журналістських статтях та дослідженнях, а також на свідченнях земляків - старожилів, які продовж тривалого часу збирав корінний садгірчанин Ярослав Гарчинський.

Юні чернівчанки в кінці свого виступу зробили промовистий висновок: «Країна, яка забуває свою історію, забуває і про помилки, прорахунки, що призвели в минулому до трагічних наслідків, приречена на повторення цих помилок. Саме тому необхідно пам'ятати такі сумні події, як, голод 1946-1947 років.»

За оригінальність та повноту зібраного матеріалу були також відзначені конкурсні роботи десятикласниці ЗОШ № 37 Любчинської Анастасії ( керівник Олена Миколаївна Боднарюк), яка посіла 2 місце зі своїм дослідженням « Трагедія голоду 1946-1947 років на Буковині через спогади очевидців». Це призове місце із нею розділили дев’ятикласники Чернівецької гімназії № 7 Сергій Кудринський та Петришин Максим зі своїм творчим доробком «Серп і молот – смерть і голод» ( керівник Світлана Анатолівна Писаренко). Не менш

цікавою та інформаційно багатою було визнано

доробок учня ЗОШ№2 Володимира Родича ( керівник Вередіна Оксана Ярославівна ), який не поступився другим місцем на цьому конкурсі своїм суперникам. А ось третє призове місце дісталося одинадцятикласниці Чернівецького ліцею № 2 Яні Фальосі (керівник Наталія Олександрівна Дерус). Захоплювали присутніх роботи й інших учнів, тому що всі прикладали максимум зусиль, щоб їх праці були зачитані та відзначені. Так і сталось.

Творчі роботи учнівської молоді оцінювало компетентне журі Конкурсу, куди входили представники міських управлінь освіти та культури, Чернівецького осередку Всеукраїнської асоціації вчителів історії «Нова Доба» та Туристичного агентства «Чернівецьке екскурсійне бюро». Всіх без виключення конкурсантів було відзначено спеціальними нагородами та приємними подарунками.

Після вручення відзнак Павло Колядинський подякував учасникам конкурсу за змістовні і цікаві роботи та сказав: «Мені приємно тут бачити розумні обличчя у такій великій кількості. Я ще недавно сам учився в університеті і викладач історії нам говорив, що в 1932-1933 роках ніякого голодомору не було, хоча голод був, як природне явище. І це вже було в роки незалежності України… Ми в листопаді вшановували пам'ять жертв Голодоморів і запалили дома свічку. Знаєте, що є така традиція. Я тоді виглянув у вікно і на превеликий жаль в жодному із вікон будинків – багатоповерхівок не побачив свічки. Це говорить про те, що свідомість нашого суспільства ще на дуже низькому рівні. Але мені приємно, що вас зацікавила ця тема. Ви люди нового покоління, а кажуть: « Щоб змінити життя, треба змінити себе». То можливо, саме ви будете тим поколінням, котре представлятиме Україну по – справжньому Незалежну».

А присутній на заході полковник запасу СБУ Микола Рубанець, який певну частину свого життя присвятив вивченню архівів СБУ, НКВД та КДБ запропонував школярам провести в школах лекції та познайомити молодь з описаними фактами голодомору в краї та з документами, які розповідають про організований спротив населення і покарання організаторів таких повстань. Він повідомив про наміри окремих представників громади встановити у місті пам’ятник Жертвам Голодоморів та закликав учнівську молодь продовжувати збирати свідчення, поки є живі очевидці.

Підготувала Галина Мурмилюк.