14-02-2018

Люди з «великим» серцем

В Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського відбулася чергова зустріч з представниками чернівецької інтелігенції – подружжям медиків Оксаною та Ігорем Полянськими в рамках проекту «Творці культурних Чернівців», який нещодавно було започатковано нашою книгозбірнею разом із тележурналісткою Жанною Олексіївною Одинською.

Наразі Жанна Одинська, яка сьогодні є лауреатом міжнародної літературно - мистецької премії ім. О. Кобилянської, в своєму творчому арсеналі вже нараховує шість книжок філософських роздумів виписаних у форматі інтерв’ю з відомими особистостями нашого міста і краю, що створювали та продовжують формувати наукове, культурне і духовне середовище, в якому ми з вами живемо. Ці книги - «І знову зустрічі» та «На життєвих вертикалях» побачили світ впродовж 2011 – 2017 років.

Родина чернівецьких медиків Полянських є героями однієї із цих книг журналістки.

Ігор Юлійович Полянський - не лише добре знаний в Чернівцях та за межами міста практикуючий хірург, а ще й доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри хірургії Буковинського державного медичного університету, голова Асоціації хірургів Чернівецької області, член правління Асоціації хірургів України, член Правління Асоціації ендокринних хірургів України, член Американської асоціації лапароскопічних хірургів.

Оксана Степанівна Полянська – відомий кардіолог. За словами Ігоря Юлійовича -«чарівна дружина, мати і бабуся», а також доктор медичних наук, професор кафедри внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини Буковинського державного медичного університету, експерт Міністерства охорони здоров’я з нових спеціальностей в медицині.

«Чому Ви обрали саме такий фах?» - було першим запитання Жанни Одинської на зустрічі в Муніципальній. І подружжя зізналось, що не дивлячись на велику кількість різних факторів, їх обох зі студентської лави об’єднувало спільне бажання - допомогти хворим людям бути здоровими і почуватись щасливими.

Але Оксана Степанівна свій фах кардіолога обрала не одразу. В шкільні роки, будучи тендітною романтичною дівчинкою, вона захоплювалась музикою попри те, що доводилось багато свого вільного часу витрачати на складні гами, навчаючись в музичній школі. Потім марила журналістикою і з великою любов’ю та ентузіазмом виписувала замітки в газету «Радянська Буковина». Окремі зі своїх статей вона до нині зберігає в домашніх архівах. Не байдужа була і до спорту… В шкільні роки була капітаном волейбольної команди Рідківської школи. Але доленосний вибір було зроблено в останні місяці навчання.

«В певний момент я зрозуміла, що мені хочеться просто допомагати людям. Я багато роздумувала над життям та його цінностями… Мені почали імпонувати люди з добрим, а ще кажуть «великим» серцем, які прислуховуються до чужої біди, можуть порадити, адекватно відреагувати на скаргу. Одним словом, зробити все для того, щоб допомогти людині. Я почала приглядатись до професії медика і дійшла висновку, що найбільша цінність в житті людини це те, що вони дарують хворим - здоров’я. А здоров’я, як ви розумієте, це життя… Мабуть тому, закінчивши школу із золотою медаллю, я пішла вступати до медичного вишу».

«Добре, коли серце щемить від радості, але буває й навпаки…тоді нам на допомогу приходить кардіолог»

Цей влучний вислів ведучої вечора Жанни Одинської якнайкраще характеризує важливість професії Оксани Полянської. Життєва доля людини героїчної професії не завжди встелена трояндами…Обравши фах кардіолога Оксана Степанівна прирекла себе на те, щоб все своє свідоме життя прислуховуватись до людських сердець та виявляти найменші порушення в їхній роботі. Це щоденна ретельна праця над собою, це пошук нових наукових підходів до вирішення складних проблемних ситуацій. Адже у практикуючого лікаря вони зустрічаються досить часто. А щоденні величезні черги під кабінетами кардіологів є свідченням того, що серцево - судинні захворювання виходять на лідируючі позиції серед інших хвороб та стають основною причиною інвалідності і смертності населення світу.

Розповідаючи присутнім окремі моменти із медичної практики, Оксана Степанівна із сумом зробила наголос на профілактиці. «Пацієнти потрапляють до нас уже в дуже важкому стані. Що правда серед них є багато таких, котрим вже було встановлено діагноз і призначено лікування, але воно не допомогло. Тому доводиться переглядати всю історію хвороби людини, шукати хибні висновки, застосовувати нові підходи до лікування, щоб врятувати людині життя, щоб дати їй шанс жити...»

Ігор Юлійович Полянський теж не одразу зрозумів, що рятувати людям життя - його покликання. Відомий хірург у шкільні роки обирав для себе професії різні: від приземленої – бути машиністом, до романтичної, з присмаком ризику, – бути космонавтом. Але в цій справі перемогла жага до пізнання та наукових досліджень і вічне питання - «Чому?».
Незадоволення своїм багажем знань зі шкільної парти та медичного училища керувало молодим чоловіком. І саме цей рушій вдосконалення привів Ігоря Юлійовича до тієї вершини, на якій він сьогодні знаходиться. Видаючи кожного року наукові статті, практикуючи і, одночасно, завідуючи кафедрою хірургії, Ігор Полянський залишається добрим наставником для майбутніх медиків і порадником для своїх молодших колег. Під керівництвом науковця захищено вже дві докторські та 9 кандидатських дисертацій.

«На нашій кафедрі хірургії нині працює чотирнадцять справжніх фахівців своєї справи,- повідомив Ігор Полянський, - п’ятеро з них вже є докторами медичних наук. Молоді викладачі тісно співпрацюють із студентами. Ми звичайно радіємо з того, що є зв'язок і розуміння між поколіннями. Є кому передавати набуті знання і з ким обговорювати нові нестандартні ідеї. Для найактивніших та найдопитливіших ми створили студентський гурток, який мають право відвідувати як старшокурсники, так і студенти перших курсів. Сьогодні наша кафедра активно працює у напрямку запровадження новітніх технологій і виконання операцій без розрізів. Важливою є робота над прогнозуванням розвитку хірургічних захворювань. Та особливою місією кафедри в усі часи залишалася робота із найважчими пацієнтами».

Під час роботи з молоддю старша людина зазвичай забуває про свій вік. А студентське оточення змушує повертатись у неповторне студентське минуле. «Студентські роки – це молодість… - З посмішкою на обличчі згадує Оксана Степанівна. - Здається, що світ такий великий, цікавий, непізнаний і такий прекрасний… А ти не можеш насолоджуватись ним, відкриваючи його таємниці, бо велику частину твого часу займає навчання... Ми з Ігорем Юлійовичем навчалися в одній групі, тому в нас спогади про той час можуть збігатися. До прикладу, ми обоє з великим задоволенням ходили у походи, піднімалися на найвищу вершину українських Карпат – Говерлу. А ще нашу групу частенько відряджали у колгоспи на збір урожаю картоплі. Згодом ми поїхали на практику у Черкаську область. І звичайно, повернувшись в рідне місто з певним набутим фаховим досвідом, дуже пишалися цим…»

Вони обоє пам’ятають захист своїх дисертацій та ночі, проведені над підготовкою кандидатських, моменти виховання дітей, які інколи змушували робити болючий вибір – наука, або родина. В такі хвилини завжди рятувало взаєморозуміння в сім’ї.

«Сім’я – це команда. Батьки, діти, внуки, які дивляться не в різні сторони, а в одну. За законом фізики лише такасім’ястає потужним гравцем на життєвому полі. В іншому випадку її членів чекають невдачі. Ми це розуміли, тому нам ніколи було займатися дурницями, - розповідає пані Оксана .- Ми захистили кандидатські, згодом народились донечки. Багато справ та клопотів не завадили нам ходити з дівчатками до театру, відвідувати органний зал, вчити дітей любити музику і займались бальними танцями. Ми навіть їздили на конкурси, де вони займали призові місця. Згодом дівчата подорослішали, обоє закінчили школу із золотими медалями, в один прекрасний день захистили кандидатські дисертації і далі пішли стежиною своїх батьків».

Мабуть саме таким молодим медикам сьогодні доведеться реформувати галузь. А оскільки на зустрічі в Муніципальній були присутні лікарі, то болюча тема щодо реформування медицини вилилась в затяжну дискусію.

«В нашій медицині безперечно потрібно щось змінювати… Можливо потрібно оновлювати медичні структури, створювати більше закладів невідкладної медичної допомоги, аби хворим було комфортніше. Медицина, яка базувалась на старих засадах, в нинішніх умовах існувати не може, бо є нежиттєздатною. Її потрібно реформувати. Сама ж ідея реформування галузі дуже розумна, але її важко реалізувати в наших умовах, підкреслив Ігор Полянський .- Важливою частиною реформи є створення госпітальних округів. Але в цю систему потрібно вкласти багато коштів: в кадри, в діагностичне обладнання тощо. Також потрібно заохотити населення до страхової системи, - далі ділився своїми думками Ігор Полянський. - За кордоном кожному громадянину пропонують прийти в клініку на повне обстеження і призначають певну дату та годину зустрічі, щоб можна було здійснити повну діагностику і попередити хвороби. Якщо ж пацієнт з якихось причин не прийшов на обстеження, то він, в разі хвороби, продовж 5 наступних років лікується власним коштом. А це дуже великі гроші…», - розповідав про міжнародний досвід збереження здоров’я Ігор Юлійович.

Конференції…Симпозіуми… В Україні та провідних державах світу - Німеччині, Австрії, Ізраїлі, Франції, Польщі, де медицина знаходиться на високому рівні. Це завжди нова інформація для Полянських і наукове теоретичне підґрунтя для практичного застосування вдома почутого та побаченого за кордоном.

Закордонним колегам, які часто приїжджають в Чернівці на наукові конференції, організовані Полянськими, Ігор Юлійович та Оксана Степанівна демонструють не лише наукові здобутки в кардіології та хірургії, але й відкривають красу Чернівців - перлини буковинського краю.

На пам'ять про зустріч Ігор Юлійович подарував Муніципальній бібліотеці ім. А.

Добрянського свій науковий доробок - Актову промову «Гострий перитоніт – досягнення, проблеми та перспективи», яка починаючи з 2011 року стала настільною книгою для практикуючих хірургів, оскільки містить рекомендації досвідченого науковця і практика.

А також бібліографічне видання «Полянський Ігор Юлійович – вчений, хірург, педагог», видане авторським колективом колег за редакцією професора Тараса Бойчука до 60-річчя від дня народження ювіляра. Цей подарунок ювіляру містить не лише біографічні дані та важливі віхи життя Ігоря Полянського, а й всі його наукові здобутки за 40 років

неймовірної праці: понад 350 наукових праць, монографію, два підручники, чотири навчальних посібники, 15 навчально-методичних посібників, 11 методичних публікацій, 6 бібліографічних робіт, 43 авторських свідоцтва і патенти на винаходи, інформаційні листи про нововведення в системі охорони здоров’я. Звичайно, є тут і щирі слова вдячності за науку від колег та родинні світлини відомих чернівецьких медиків.

Від імені всіх вдячних пацієнтів, присутній в Муніципальній ректор Чернівецького національногоуніверситету ім. Ю. Федьковича Мельничук Степан Васильович, щиро обдарував родину Полянських теплими словами : «Вони мають золоті руки й чуйні серця. Це я вам кажу, як пацієнт. Обоє завжди готові прийти на допомогу усім тим, хто її потребує».

А від імені колишніх і нинішніх студентів заступник головного лікаря з медичної частини КМУ «Міська поліклініка № 1» Тетяна Проценко подарувала подружжю лікарів букет чудових квітів.

Під кінець зустрічі подружжя Полянських зізналось, що почувають себе щасливими людьми, адже займаються улюбленою справою, мають прекрасну родину, повагу людей і завжди слова вдячності від пацієнтів …

Подружжя Полянських визначило свій шлях в науці, як: «… спосіб пізнання навколишнього

світу і прагматичного використання цих знань». Вони не втомлюються щоденно втілювати цей постулат в життя. «Складається враження,- каже Ігор Юлійович, - що час почав спливати набагато швидше, ніж це було раніше. Години, дні, місяці перетворюються на миттєвості, які майже не встигаєш відчути, наздогнати… Хвилює, як за такого прискорення знайти час, щоб зробити те, чого не встиг, але замислив, запланував. Адже навколо так багато цікавого і поки що не пізнаного».

Аби Ігорю Юлійовичу та Оксані Степанівній Полянським вдалося втілити в життя все задумане та намріяне, присутні щиро зичили їм «Многая літ !!!».

Підготували: Віолетта Мельник та Галина Мурмилюк