17-07-2025

Творча співпраця крізь роки: Анатолій Добрянський та Микола Вінграновський

Продовжуємо занурюватись літературно-музичне життя Чернівців, яке Анатолій Миколайович Добрянський творив понад 40 років. Адже Словом і Музикою творилась унікальна атмосфера нашого міста, яка до сьогодні викликає щире захоплення та подив у всіх, хто мав щастя бути присутній на тих мистецьких зустрічами.
 
Для цього вкотре скористаємось його щоденниками та автографами на книгах. З величезної кількості автографів ми обрали ті, які найбільше відтворювали надзвичайно цікавий світ людських стосунків, почуттів, спогадів. Сподіваємось, що вони дадуть можливість небайдужим читачам хоч трохи наблизитися до ерудита та інтелектуала Анатолія Добрянського, за феноменом якого стоїть титанічна праця над собою до останнього подиху. А також відкрити для себе те коло людей, які творило його як літературознавця, мистецтвознавця, викладача і, власне, того Анатолія Добрянського, якого обожнювали всі студенти, колеги й усі ті чернівчани, які бодай один раз чули його. Відчуєте «аромат доби», її характерні деталі, саме життя, що було бурхливим і захопливим, не зважаючи ні на що.
 
Сьогодні «перегорнемо» сторінки літературних зустрічей Анатолія Миколайовича з письменником-шістдесятником, поетом, режисером, сценаристом, актором, лавреатом Національної премії України ім. Т. Шевченка Миколою Вінграновським.
 
Очевидно, що для Анатолія Добрянського творчість Вінграновського була дуже близькою по духу. Стиль його поезії вишуканий, а відчуття прекрасного досить близьке до щирого інтимно-сповідального. Вони були майже однолітки і сповідували схожі цінності, адже Анатолій Миколайович уважно слідкував за його творчістю, виступами і записами на радіо та телебаченні.
 
Щоденниковий запис:
 
«30 січня 1981 р. П’ятниця. Прогавив уранці передачу «Променя», в якій Микола Вінграновський читав свої вірші. Та й не знаю, чи жаліти мені за цим. Я дуже розчарувався, коли побачив його недавно на літературному вечорі: від колишнього Миколи й сліду не лишилося. Надто багато «афектації» в його манері читання та артизтизму. Все-таки «Атомні прелюди» (1962) залишаються його «зоряним часом». Гарні вірші в наступних книгах, але такого цілісного враження не справила більше жодна з них. Не має того чару повторного першовідкриття…»
 
Анатолій Миколайович був дуже прискіпливим в своїх оцінках поетичної творчості. Безсумнівно, що Вінграновський відчував і розумів його підхід з першої творчої зустрічі. Про це свідчить той факт, що ні один письменник не відвідував так часто Чернівці з літературними вечорами та презентаціями збірок чи творчих проєктів, як Микола Вінграновський. Мабуть тому, що в цьому місті був Анатолій Добрянський. Хоча, заради справедливості, варто сказати, що всі зустрічі в Чернівцях відбулися за досить короткий період часу – з осені 1994 до осені 1998 року. А потім обидва чоловіки почали хворіти і майже одночасно відійшли у кращі світи. Та ці творчі взаємини заслуговують на окреме фахове дослідження літературознавців. В нагоді стануть всі збірки поета в книгозбірні Анатолія Миколайовича, які він колекціонував ще задовго до моменту тієї особистої зустрічі. І кожна з них прочитана саме так, як читав Добрянський – з відмітками на полях.
 
 
А про зустрічі з Вінграновським в нашому місті свідчать як щоденникові записи Анатолія Миколайовича, так і автографи на книгах, які він отримував від зворушеного письменника, а також збережені афіші.
 
 
Восени 1994 року урочисто святкували 100 річчя від Дня народження письменника, кінорежисера Олександра Довженка. З ювілейною програмою в Чернівці приїхали Микола Вінграновський та Михайло Ткач. А ведучим був запрошений Анатолій Добрянський. Про це свідчить й лаконічний запис в щоденнику:
 
14 вересня 1994 р. Середа. 17:00. Кінотеатр «Чернівці». Вінграновський. Ткач.
 
Пізніше, вже після завершення події, інтелектуали традиційно продовжили розмову про літературу та мистецтво, історію України – особливо на тій хвилі національного відродження. Вінграновський з приємним здивуванням відкрив для себе, що в Чернівцях він має дуже відданого поціновувача своєї творчості. Про це свідчать автографи. Окрім видання «Вибрані твори», у яке були включені як поетичні, так і прозові твори, Вінграновський відзначив, що Добрянський має його першу поетичну збірку «Атомні прелюди» (яку Добрянський найбільше цінував), і підписав «Анатолію Миколайовичу з повагою і на згадку – на сторіччя Довженка».
 
Ще один лаконічний рядок зі щоденника: «24 жовтня 1996 р. Четвер. 18:00.
 
Зрозуміло, що ведучим знову був Анатолій Добрянський, а «документальним» підтвердженням є велика збірка поезії М. Вінграновського «З обійнятих тобою днів» та книга коротких нарисів «Чотирнадцять столиць України».
 
 
І ще один запис із щоденника: 2 жовтня 1997 р. Четвер. 17:00. Кінотеатр «Чернівці». Микола Вінграновський.
 
Афіша доводить, що це була непересічна подія для нашого міста – літературний вечір-концерт, на якому звучали фрагменти з роману М. Вінграновського Представлений фільм «Батурин – столиця гетьмана Івана Мазепи», режисером, сценаристом та диктором якого також був Вінграновський. До участі були запрошені науковці, актори, журналісти. Дійство відбувалося впродовж двох днів, а його ведучим був лектор-мистецтвознавець Анатолій Добрянський.
 
 
Очевидно, що до такого проєкту готувались ретельно і завчасно, бо роман «Северин Наливайко» з автографом «Дорогому Анатолію Миколайовичу дарую цю свою нову роботу…» Микола Вінграновський подарував завчасно, влітку, в ресторані «Дністер».
 
 
Мабуть що то був останній приїзд Вінграновського в Чернівці: «30 вересня-1 жовтня 1998 р. 17:00. Кінотеатр «Чернівці». М. Вінграновський. «Від любові світ прокидається».
 
Микола Степанович читав свою вишукану лірику – і презентував збірку «Любове, ні! Не прощавай». Два примірники подарував Анатолію Миколайовичу на пам’ять про ту милу зустріч в знакові для Чернівців осінні дні, коли вони святкують День міста. Це була остання книга поета при житті і десь в сумному передчутті він її закінчує такими рядками:
 
 
 
 
Вночі, серед ночі хтось тихо
До мого Слова підійшов
І став дивитися і дихать,
І я відчув: так диха лихо.
Так ходить лихо – Час прийшов…
 
 
Підготувала Леся Щербанюк

author

Леся Щербанюк

Директор КБУ "Муніципальна бібліотека ім. А. Добрянського"

Про автора

Ще на цю тему:

Феномен Анатолія Добрянського

Анатолій Добрянський та "ідеальне місто для поезії, любові й спокус..."

Чарівний світ розкритої книги: автографи для Анатолія Добрянського