Роман «Бульбона» Іванни Стеф’юк

 

Новий і надзвичайно цікавий роман Іванни Стеф’юк розповідає про трагедію багатьох українських сіл, які знищили, затопивши водою, щоб побудувати ГЕС. Це спільна трагедія сіл Чернівецької, Хмельницької та Київської областей.

Головний герой – Роман Вовк намагається якомога більше довідатися про затоплені села і долі їх мешканців. Йому довго не йде з голови побачена затоплена церква, де «навкруг вівтаря плавають риби». Богдан розмірковує: «Якщо тут є церква – цей світ хоч дивний, але не темний». Цю церкву не встигли розібрати і перенести в інше село – не дозволила радянська влада. Так її будівничий Юр, який сповідається у порожньому храмі, не хоче полишати рідне село і б’є з усіх сил у дзвони.

Богдан потрапляє у затоплене 40 років тому село. Там усе чорно-біле, але гарно виписана письменницею перша зустріч з бабою Глафірою. Вона оповідає: «Не по-Божому як? – бабки погляд стає враз лютий і болючий. – Не по-Божому, то коли старому дідові кажуть до ранку вирубати свій вишневий сад. Бо не можна, щоб дерева лишалися, вони мішати будуть. Він ростив той сад життя ціле, а за одну ніч, та ще й у святу неділю, має вирубати. В будні не можна: робота в колгоспі чекати не буде». Богданові у бібліотеці потрапляє до рук списаний зошит одного з жителів села – єврея Семена Глушка (прізвище родина змінила, коли герой був ще маленьким хлопчиком), де він фіксував усі події та власні роздуми.

Про бульбону письменниця пише: «Бульбона сама вибирає, кого потягне в нетрі водних глибин. І буває бульбона водна, а буває – підземна. Коли трясовина болотиста тягне до себе – то так само бульбона. Бульбона – це магніт. Великий незримий магніт під землею чи під водою. Прірва. Портал. Або чистилище».

Ріка для головного героя стала місцем сили, яку спаскудила сусідка, втопивши там цуценят, «і тепер ріка пахне смертю». Далі у тексті читаємо: «Думав собі, що ріка – це як хата: поки ти живеш у ній щодня, вона має затишок. Дім пахне тобою і дає спокій. А якщо ти хату покинеш, а потім навідаєшся раптом – дім виїдатиме пилюкою, хижими запахами й тривогами всілякими, а надто коли підійде ніч. Дім ображено виганятиме доти, доки не попросишся в нього. Доки не скажеш подумки: "Я більше не покину тебе. Прийми назад, будь ласка"».

Роман приваблює колоритними постатями гуцульської баби Палагни, тут висвітлено проблеми батьків і дітей, приємні спогади про бабусь і дідусів, розкриваються сімейні стосунки. У канву твору майстерно вплетені народні пісні, легенди. Мова збагачена діалектами, як гуцульським, так і подільським.

Отож усім поціновувачам сучасної літератури можемо нагадати, щоб приходили в Муніципальну бібліотеку імені А. Добрянського і читали новий роман Іванни Стеф’юк. Зазначимо також, що у нашій бібліотеці є й попередні твори письменниці, про які більше ви можете прочитати також на нашому сайті.

Іванна Стеф’юк – письменниця, літературознавиця, етнографиня, Членкиня Національної спілки письменників України, Завідувачка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури Буковинського центру культури і мистецтва, Кураторка етнографічного проекту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва, старша наукова працівниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини.