20-02-2026

Добірка книг Володимира Лиса

 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
Лис В. Обітниця: роман. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2019. 352 с. 
 
Обітниці кохання
 
Скільки любовних трикутників може бути у творі? У романі відомого письменника і журналіста Володимира Лиса “Обітниця” їх доволі. Богдан – Марічка – Олесь, Єгор – Ольга – Дмитро, Тимко –  Юзефа – Антон, Калина – Валерій – баба-грім з Харківщини… Кожен будинок таїть любовні пригоди його мешканців. Усі любовні історії реальні і неповторні. Число три присутнє і в кількості міст, де відбуваються події – Київ – Лучеськ (Луцьк) – Сумськ (Суми). У столиці закохуються  Єгор та Ольга, де обоє навчаються; тут же таємно зустрічаються, втікаючи з дому, їхні діти Ліка і Тарас.  
 
Усіх героїв поєднує маленька вигадана прозаїком вуличка Обітниця в центрі Лучеська неподалік замку, на якій в кінці твору залишається чотири будинки. Долі їхніх мешканців і розгортаються у романі. Всі вони дають якусь обітницю, але не всі її дотримують. 
 
Сімейні проблеми, любов і ненависть, кохання з першого погляду, зради і прощення, проблеми усиновлення, тяжкі заробітки в тайзі на будівництві та банди, які грабують там працьовитих людей; долі сучасних  далекобійників, проблеми віл-інфікованих, спроби суїциду, гіркота людської самотності, трагедії ув’язнених, проблеми дитячої психіки, майже детективний епізод з погрозами повернути борг – усе це вміло виписує автор. 
 
Самотня голомоза дивачка Алевтина з’являється уже на перших сторінках і просить Богдана дізнатися ціну будинку, який їй заступає вид на замок. Жінка-айтішниця готова купити недолугу двоповерхову будівлю на аукціоні, щоб просто знести. Вона ж зустрічає з букетом Богдана після ув’язнення. Як ці двоє людей мають пережити усі  проблеми? І що з ними буде далі? 
 
Усі герої захоплюються старовинним замком, призначають там побачення, ходять на екскурсії з дітками, усамітнюються, щоб розміркувати про наболіле. Згадується і будинок Лесі Українки, і її любов до старовинного замку.
 
Найбільше автор змальовує психологічний стан Ольги: “Серце розривав не біль, а жаль. Гіркий-гіркучий жаль просочувався, як неспинний потік, і розтікався всім тілом-жалем. А серцю, звісно, діставалося найбільше, воно набухало, готове от-от вибухнути, розірватися, бо вона сама ставала великим жалем. Жаллю-Ольгою”). Пізніше Ольга уже не та перелякана жінка, у якої підкошувалися ноги при вигляді Єгора: “Вона вже нічого не боялася. Тітонька Пристрасть, що озвалася було в ній, тепер сиділа десь у закутку її єства зіщуленою. Вона її звідти не випустить. У неї є інша любов”.
 
Подібні переживання закоханих Тараса і Ліки. Яка родинна таємниця не дозволить їм поєднати серця?
 
Не все можна купити за гроші – переконуємося на прикладі бізнесмена Єгора. Він знайшов кохану жінку через 20 років після її втечі, купив сусідський будинок; фірму, де працює Ольга; приєднав бізнес її чоловіка. Чи спалахне знову їхнє кохання? Чи  щось стане на заваді?
 
Дуже коротко автор змальовує трагедії членів УПА, українських робітників у Німеччині (на прикладі родини Юзефки), долі виселених з Криму і знищених караїмів, прихильницю Сталіна Петрину Вдовенко, це дозволяє митцю розширити часові рамки твору.
 
Таємниця Антона, його переживання, що хтось про все довідався, а ще скандал удома призводять до інфаркту. Автор дуже яскраво описує сон Антона, коли він втратив свідомість. Герой, стоячи на човні, веслує і зустрічає човен з жінкою, яку прагне обняти. “Але коли їхні човни майже порівнялись, з неба стрімко падає великий хижий птах – чи то орел, чи яструб, чи гриф, якого Антон бачив колись на малюнку в книжці. Птах схопив жінку і підняв її над водною гладінню, яка тепер стояла непорушно. Все ж Антон кинувся вперед і встиг вхопити жінку за ноги. Так вони летіли над річкою, і Антон боявся, що от-от упадуть…”. Чому прокинувшись в лікарні, батько радіє, що своєю хворобою допоміг зберегти сім’ю сина? 
 
Для любителів котиків цікавою буде лірична розповідь про чорну кицьку Звабку, яку підібрала Віка біля своєї кафешки, і та відбивалася від заздрісних суперниць Старого міста. Саме такою “звабкою” є сама героїня, що переживає страшне потрясіння – позитивний тест на віл-інфекцію. Як з цим жити? Що робити далі? Жінка кидається мститися усім своїм коханцям, прагне заразити їх страшною недугою, бо хтось із них винен в її біді. І тільки одного чоловіка шкодує  – Богдана, відчуваючи свою перед ним провину.
 
Як бачимо,  у творі порушено багато проблем, які (в більшості) детально виписані. Особливо зворушливими є епізоди усиновлення Алевтиною хлопчика з інтернату Артема і намагання знайти до нього підхід, що так і не вийшло. Хочеться вірити, що друга дитина, дівчинка із заячою губою, принесе жінці щастя материнства, а Богдан стане їй тим чоловіком, на якого вона так довго чекала. Так само щирими є стосунки колишніх сусідів Антона Личака й Олени Платонівни, яких сусіди хотіли звести, але вони так і побоялися поєднатися. Навіть переїхавши до Вінниці, жінка продовжує турбуватися про сусіда. До нього в лікарню з Києва приїздить лікар-кардіолог, усе це відбувається завдяки Олені Платонівні.
 
Роман читається дуже легко, як і вся белетристика автора. Нагадаємо, що в Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського є ще інші прозові твори В. Лиса – “Століття Якова”, “Щоденники Ієрихар”, “Соло для Соломії”.
 
Лис В. Щоденники Ієрихар: роман. Ваза: повість. – Тернопіль : Богдан, 2013.  160 с.
 
Трохи про інопланетян
 
У фантастичному романі В.Лиса “Щоденники Ієрихар” несподівано в життя сільської вчительки Світлани Ігорівни втручається інопланетянка Ієрихар і залишається жити в ній, відмовившись від свого коханого, наукової перспективи, рідної землі: “Я ознайомилася. Запитань – безліч. Головне з них – як так можливо жити? Для чого? Тим паче, що в землян-неміонців такий короткий за нашими мірками строк життя…” Інопланетянка зізнається: “Я Ієрихар, учасниця експерименту, переселена в тіло жительки Землі, планети на окраїні Всесвіту, яку на Трамедіоні називають Неміоною. Удруге я переселилася в це тіло цілком добровільно, за якимось незрозумілим земним, точніше біологічним покликом”. 
 
Обидві жінки ведуть щоденники, з яких ми дізнаємось про трьох дітей Світлани, їхні проблеми з коханням; чоловіка, що любить випити. Тут змальовані і будні сільської учительки, романи її колег; засудження бабусею онуки, що стає матір’ю-одиначкою; її ірреальні польоти, що приводить до психіатра. Водночас Володимир Лис змальовує любов на іншій планеті, звідки родом Ієрихар, коли жінка може розчинитися в чоловікові назавжди… Письменник ніби збоку спостерігає за землянами, які накопичують різні предмети, гроші, діаманти; звертає увагу на постійні брехні, захоплення алкоголем і наркотиками, прагнення людей панувати над іншими; зауважує, що способом втечі від реальності є секс-індустрія.
 
То чому ж загадкова інопланетянка обрала це грішне людське тіло? Що її привабило в тихому сільському житті? Чи хто? Діти, чоловік? Усе це ви дізнаєтесь, прочитавши роман.
 
Про кохання інопланетянина Кінгсмерта до своєї ж землячки Елісмір, намагання жінки визволити його з добровільного полону, коли він перетворився на кришталеву квітчанку читайте у повісті “Ваза”. Тут автор показує життя сорокарічної жінки-продавчині на базарі (хоч виховательки за освітою) і дівчини-підлітка, їхні проблеми, і як Кінгсмерт намагається їм віддячити за гостинність. Піднімається проблема зброї, її масове вироблення, адже саме цьому хочуть перешкодити інопланетяни.
 
Обидва фантастичні твори Володимира Лиса дозволяють ще краще описати наше суєтне життя, його особливості і наче під мікроскопом – проблеми, що помічають сторонні істоти свіжим оком. Тут немає опису зовнішності самих інородців, а розкривається їх психіка, емоції, пристрасті, яким могли б позаздрити люди.
 
Лис В. С. Століття Якова [Текст] / передм. О. Забужко ; внутр. оформл. Т. Коровіної. – Харків : Книжковий Клуб “Клуб Сімейного Дозвілля”, 2012. 240 с.
 
Довге людське життя 
 
Поліський діалект, який відразу закохує в себе читача, глибокі переживання героїв, їх пристрасті і нещастя, реальні історичні події – війна, осторбайтери, діяльність УПА, виселення в Сибір — про це  книга “Століття Якова”. 

Мудрість і витривалість, уміння пережити проблеми, які постійно з’являються у житті головного героя, філософське ставлення до життя. Як дожити до ста років? Секрет не від Мирослава Дочинця, а від Володимира Лиса.
 
Роман тримає у напрузі від першої до останньої сторінки. І головне у ньому – це любов: “Почуття між чоловіком та жінкою. Менщизна і коб’єта. Почуття…  Яке воно – світле, темне? Багато хто вважає, що жінка  – то породження диявола. Її почування й примхи – то темний бік людської душі. Але не менше, коли не більше, оспівують жінку. Підносять  її на небувалі висоти, до рівня богині. Можливо, істина посередині? Ні, сказав князь-капітан, істина десь наче збоку. Вона мовби поруч і в той же час за туманом, і коли в той туман ступаєш, занурюєшся, ризикуєш заблукати, а то й зовсім не вийти. Хоча є такі, що й знаходять свою стежку” . Про своїх жінок Яків каже: 
 
“Обоє його жінки. Перша любов і любов велика – більша часом, здавалося, за саме життя, али не остання”.
 
У кінці життя Яків залишається сам. До нього навідується донька, яка живе в тому ж селі, він чекає листів, розмірковує про свою самотність: “І тут подумав Яків, що найбільше йому навіть не до століття свого дожити хочеться. Не родину всю разом й Оленку, котру порятував, побачити. А дожити до весни, до теї пори, коли прокинеться, знову озветься цвіркун, який живе  у його самотній хаті…”.
 
Читаючи роман, по-справжньому переживаєш за героїв.  Як  вилікувати і виправити наркоманку-підлітка? Що штовхне на вбивство цього майже столітнього чоловіка? Скільки жінок кохав за таке довге життя Яків? Про це дізнаєтесь, прочитавши роман Володимира Лиса. І, безперечно, вам захочеться подивитися фільм “Століття Якова”.

author

Ніна Козачук

Бібліотекар

Про автора

Бібліотекар, кандидат філологічних наук

Ще на цю тему:

Багатоголосся Соло