15-10-2026

Тонкі, надламані й ніжні: жіночі голоси сучасної поезії

Останнім часом ми доволі багато говоримо про нову хвилю української поезії. Напередодні фестивалю «Земля поетів», що відбудеться вже 7-8 листопада у Львові і обʼєднає безліч письменників та музикантів, підготували для вас добірку поетичних збірок, які є яскравим прикладом різних поглядів та рефлексій нової реальності. 
 
Звісно, поділ мистецтва за статтю є контраверсійною темою, але саме ці книги обʼєднані жіночим баченням пропонують власне бачення і по-справжньому вражають. 
 
Катерина Міхаліцина. Розламані люди [Текст] : поезія / Катерина Міхаліцина. – Львів : Видавництво старого Лева, 2023. – 72 с. 
 
Вперше я почула вірші із цієї збірки в авторському прочитанні ще на Meridian Czernowitz e 2023 році. Не знаю чи можна назвати це катарсисом, але мене буквально шокувало те, як зал слухав і прагнув відчути речі, які часом ранили настільки, що люди не могли стримати сліз. Вони ділилися емоціями після зустрічі одне з одним і підходили до авторки ще довго, адже хотіли і просто мусили проговорити те, що болить. І справді, у невеликій збірці Катерина Міхаліцина торкається глибоких непропрацьованих поколіннєвих травм, про які ми ніби й не задумувалися за «нормальних» обставин. Вона говорить про жінок, які зарано постаріли, і пережили безліч страждань, які замовчували і від того повсякчас здавалися мовчазними, змученими, а то й страшними для власних дітей у своєму горі. Це складно передати у відгуку, бо кожен вірш говорить до вас голосом окремої жінки і ви мусите читати/слухати його усвідомлено, як сповідь, оберігаючи та даючи йому простір свободи та безпеки у своєму серці. 
 
(останні слова прабаби)
 
вчися сіяти тишу і ростити дерева.
іти й не спинятися, поки їхнє гілля
найвищого дроту сягне. тоді паща лева
роз’ятриться. і грядуть вони. звідтіля,
де тілько й роботи, шо різати по живому
ступілими ножицями, шкрябати по хребтах
голодним залізом. тож у тебе, дитя, стілько дому,
скіко повітря у роті, безслів’я в щоках, 
тим повітрям надійнятих. та – хтозна –
може, і менше…
не суди мене за непам’ять. і лева того не суди,
шо пащу роззявлює, ніби запитує: камо грядеши?
вчися сіяти тишу й дерева свої рости. 
 
Цілик Ірина. Тонкий лід : поезії / Ірина Цілик. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2025. – 128 с. 
 
Розламаність стала сьогодні маркером та наскрізною лінією творчості для багатьох митців. Це добре видно і у збірці “Тонкий лід” Ірини Цілик, яка загалом передає враження хиткості та непевності нашого буття в умовах, коли потрібно зважати не лише на власні можливості, але й на моральні межі свідомості в стані постійної небезпеки. У ній важко зосередитися на чомусь крім як на збереженні спокою без паніки, щоб дійти до наступної точки, щоб лід все ж витримав. Авторка поєднує візуальну точність кадру з емоційною глибиною, адже передусім вона режисерка, і вірші працюють як деталізовані кадри з описом сцени. 
 
Мій найулюбленіший вірш з цієї поетичної книжки заразом і про іншого письменника, чоловіка Ірини Цілик — Артема Чеха. Про його книги ми вже писали раніше. 
 
 
 
Переродження
 
“Це постриг у нову істоту,
якою я ніколи не став би за інших обставин” 
 
Артем Чех 
 
 
Я люблю цю фотографію:
ти сидиш у позі Будди на БТРі,
що їде запорошеною снігом дорогою.
Я люблю її і не люблю:
то були часи, 
коли зрозумілий нам світ тріснув уперше.
 
З попередньою збіркою Ірини Цілик ви також може ознайомитись в нашій бібліотеці. 
 
Мар’яна Савка. Навіки ніжні [Текст] : поезія / Мар’яна Савка. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. – 112 с. 
 
Марʼяна Савка ж пропонує нам доволі лагідний погляд на життя під час війни наскільки це можливо. 77 вірші збірки можна сказати охоплюють межу між порівняно “мирним” життям та першим роком повномасштабного вторгнення. Всі вони датовані і завдяки цій щоденниковості можна спостерігати за емоційним станом письменниці, різким усвідомлення змін. Хоч інтимна лірика під час війни може ставати занадто прямолінійною, ніжність тут не показник слабкості, а відповідь на всі види жорстокості, які ми переживаємо. Бо в умовах стресу ми справді зрозуміли наскільки важливо, щоб хтось був поруч у ці важкі часи і тримав руку, що труситься. Хоч багато поезії тут більше про релігійну віру та надію, вони яскраво показують саме тривалість жіночої сили та здатності стійко переносити труднощі. 
 
Маєш ставати і йти на щоденну роботу --
Вмити тіло, зібрати постіль, зварити кави. 
І робити роботу, робити роботу доти, 
Доки з росою на сонці не згине лукавий. 
 
Також у фондах нашої бібліотеки є дві збірки Мар'яни Савки. 
 
 
 
Всі поетичні збірки ви можете взяти в Муніципальній бібліотеці імені Анатолія Добрянського.

author

Катерина Теленько

Завідувач сектору обслуговування

Про автора

Завідувач сектору обслуговування, книжкова блогерка