06-11-2026

Нова версія книги Тамари Гундорової

Гундорова Т. Транзитна культура і постколоніальна травма / Тамара Гундорова. – К. : Віхола, 2024. – 272 с. – (Серія “Життя”).

Спочатку авторка пояснює, що саме має на увазі, використовуючи термін “транзитний” у відношенні до української історії та літератури: “Період між двома Майданами – двома українськими революціями початку ХХІ століття – я й називаю транзитними”. Тамара Гундорова пише, що “козацький код був найвпливовіший на Майдані”. Тут виявляли кмітливість у спорудженні барикад, створенні сотень, повернули в моду зачіску “оселедець”.

“Війни, які вела росія з 1815 по 1917 рік, майже всі були колоніальними війнами, тобто конфліктами щодо територій, що лежать поза національними межами країн-учасниць”.

Також літературознавиця пояснює термін “постколоніальна травма”:

“Трансгенераційний ефект травми полягає в тому, що вона є відкладеною, проявляється вже після події чи ситуації, що її спричинили, повторюється в пам’яті наступних поколінь, має кумулятивний ефект”.

Ресентимент, тобто хронічний психологічний стан прихованої ворожості, заздрості та образи, який людина відчуває через власне безсилля, неможливість змінити несправедливу ситуацію чи досягнути успіху.

Міжгенераційна травма, що тінню нависає над сучасністю, також важлива. Явище постпам’яті, тобто феномену міжпоколіннєвої передачі важкого травматичного досвіду, коли нащадки тих, що пережили катастрофу, сприймають спогади предків, як власні.

Гундорова обгрунтовує, чому саме Чорнобильський катастрофізм стає тлом для зустрічі шістдесятників і дев’ятдесятників і породжує цілу низку якісних текстів.

Свої дослідження вона зосереджує в першу чергу на творчості Юрія Андруховича, Оксани Забужко та Сергія Жадана.

Європа Юрія Андруховича стає “центрально-східною частиною тіла”, “прощаючись із батьком, оповідач прощається з колоніальним минулим”, антиколоніальний спротив виявляється в описах стосунків центру і периферії, змалюванні богеми, жебраків, жінок, бунтарів, наркоманів. Це й міф про доброго цісаря і щасливе життя українців за Австро-Угорщини, який розкривають представники “станіславського феномену”, Галичина виступає у нього як “поліморфна материнська країна-маргіналія”.

Розмірковує Тамара Гундорова про три покоління: Х-генерацію (ще її називають пепсі-генерацією, або тринадцятою генерацією – покоління народжених між 1961 і 1981 роками), Y-генерацію (нет-генерація, мілленарна генерація, народженні між 1982 і 2000 роками) і нову, так звану мовчазну генерацію (народжені після 2001 року) і те як по різному вони впливали та впливають на українську культуру. Тамара Гундорова пише про прозові твори Євгенії Кононенко, Марії Матіос, Ліни Костенко, Василя Махна, Софії Андрухович і як їх сприймає сучасний читач.

Дослідниця зосереджує свою увагу на романі Оксани Забужко “Музей покинутих секретів”, у якому авторка, як і випадає постколоніальному роману, подає не лінійне раціональне уявлення про історію роду, а “колообіг, повернення у формі різних біографічних історій” . Тут письменниця використала панорамне бачення, а також три алегорії постколоніального історичного наративу: музею, архіву і секрету.

Розглядаючи прозову творчість Сергія Жадана (найбільше роман-палімпсест “Ворошиловград”), науковиця звертається до образу героя-мігранта, який несе з собою східний дух, пам’ять про рідний дім. Посттоталітарна людина викорінена зі свого часу і зависла у повітрі. Роман Сергія Жадана “Інтернат” про війну на Донбасі, вона визначає як роман про самовизначення “останнього радянського покоління”.

Особливу увагу науковця приділяє Андрію Данилку. Його популярність проявляється у талановитих текстах-пародіях, цікавих костюмах, зокрема головних уборах (берету, капелюшкам, квітам, ну і звісно ж – зірці). Українцям хочеться посміятися, і вони радо сприймають Вєрку Сердючку: “Вєрка Сердючка є медіатором між різними полюсами транзиту – радянським минулим і пострадянським майбутнім, центром і провінцією, “совком” і “шоубізом”, “вона – фантастична і карикатурна водночас“. Через мову Вєрки Сердючки авторка називає її “Леді Суржик”, що має 2 значення – наслідку політики русифікації і прикметою просторічної мови на сході України. Дослідниця робить висновок, що “Данилко змоделював образ “ляльки-мами”, що завдяки своїй ігровій природі виконувала терапевтичні функції в ситуації пострадянського транзиту”.

В епілозі Тамара Гундорова розмірковує про страх вимушеного переселення, який вона відчула на собі; уміння вчитися жити в цьому новому для себе світі, згадуючи про досвід та уроки видатних українських емігрантів Юрія Шевельова, Віктора Петрова, Володимира Державіна, Григорія Костюка.

Книга не стільки філологічна, скільки філософська, адже заставляє замислитися над проблемою транзитної культури і постколоніальної травми.

У Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського є ще такі книги Тамари Гундорової:

"Невідомий Іван Франко" (Либідь, 2006) - у книзі зібрано вибрані твори Івана Франка, які доповнені ґрунтовними статтями-коментарями та роздумами авторки про культурний феномен письменника, ознаки модернізму у його створчості та складну біографію, що оточена міфами.

“Франко не / і Каменяр” (Київ: Критика, 2006), у якій подана нова інтерпретація життя і творчості Івана Франка і уперше розглянута масонська символіка у творчості письменника.

“Кітч і література. Травестії” (Київ: Факт, 2008) про складні взаємини літератури і кітчу упродовж двох століть – від класицизму до постмодернізму.

“ПроЯвлення слова: Дискурсія раннього українського модернізму” (Київ: Критика, 2009) – дослідження модернізму як вищої культури, розгляд творчості поетів “Молодої музи”, Івана Франка, Лесі Українки, Володимира Винниченка та інших.

Літературознавче дослідження “Післячорнобильська бібліотека: Український літературний постмодернізм” (Київ: Критика, 2013) розкриває постаті та специфіку творчості Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, Юрія Іздрика, Богдана Жолдака, Леся Подерев’янського, Оксани Забужко, Сергія Жадана та інших в умовах після травми.

“Леся Українка. Книги Сивілли”(Харків: Віват, 2023) – найновіша спроба переосмислити біографію Лесі Українки, де переплітаються хвороба і творчість, Україна і чужина, політика і література, кохання і смерть.

Завітайте до нашої бібліотеки, щоб не лише ознайомитися з доробком дослідниці, але й по-новому поглянути на українську літературу та сучасних авторів зокрема!

Ніна Козачук

Бібліотекар

Про автора

Бібліотекар, кандидат філологічних наук